Це сталося на початку травня 2019 року. Увечері депутатка Липовецької районної ради повернулася додому з кафе, де святкувала уродини. Двері в будинку були замкнені. Та коли жінка зайшла всередину, то помітила в гардеробній увімкнене світло, а в кімнаті — розкидані речі й виламаний зі стіни сейф. Зі сховку зникло коштовне каміння, золоті вироби, 950 тисяч гривень, 100 тисяч доларів, 100 ізраїльських шекелів і 2700 євро.
На місці злочину правоохоронці не знайшли жодних відбитків пальців сторонніх осіб. Щоправда, на столі хтось необережно залишив фомку (лом-цвяхотяг), на якій виявили слід ДНК. Він збігся із даними рецидивіста з Херсонщини, який неодноразово притягувався до відповідальності за грабежі й розбої.
Слідчі майже рік ламали голову над тим, як рецидивіст міг скоїти крадіжку, адже на той час перебував під вартою у Київському СІЗО за підозрою в іншому злочині. Звісно ж, підозрюваний заперечив свою причетність до пограбування депутатки й не міг пояснити, як у її будинку опинилась металева фомка зі слідами його ДНК. Але поліцейські таки зуміли вивести зловмисника на чисту воду.
Як з’ясувало слідство, того дня рецидивіст разом зі своїм товаришем, колишнім зеком, приїхав на іномарці у Липовець. Заліз до будинку депутатки через відтиснуте пластикове скло на вікні, зламав фомкою сейф і викрав коштовності та гроші. У січні 2022 року суд визнав причетність обвинуваченого до злочину доведеною і покарав його дев’ятьма роками позбавлення волі. Та історія на цьому не закінчилася. Прокурор і захисник обвинуваченого подали апеляцію. Перший просив збільшити покарання, а другий — виправдати свого клієнта через брак доказів. Апеляційний суд попередній вирок скасував. Справу повернули на новий розгляд.
У суді рецидивіст своєї вини вкотре не визнав. Знову стверджував, що в день, коли сталося пограбування депутатки, перебував у камері Київського СІЗО, де разом з ним сиділи ще 30 чоловіків. Мовляв, навіть не виходив на прогулянки. Але під час таємних слідчих дій в ізоляторі з’ясувалося: затриманий хвалився співкамернику, що добре знає одного зі співробітників СІЗО.
Окрім того, так і не знайшлося свідків, котрі б змогли підтвердити перебування обвинуваченого в камері саме в момент скоєння злочину (записів з відеокамер слідчого ізолятора не було). Тож Вінницький районний суд дійшов висновку, що “залізне алібі” обвинуваченого, а саме — тримання під вартою — спростовується сукупністю інших зібраних доказів, зокрема наявністю його ДНК на знарядді злочину. І нещодавно позбавив рецидивіста волі на 10 років.
До слова, поцуплені в депутатки гроші й коштовності знайти так і не вдалося. Як і з’ясувати, хто ж допоміг засудженому вибратися із СІЗО, аби скоїти нову крадіжку.
