На початку січня 2023 року житель Івано-Франківської області вийшов на пенсію за віком. Але отримував кошти від держави лише дев’ять місяців. Далі Пенсійний фонд зупинив виплати, посилаючись на те, що йому бракує страхового стажу для пенсії. Хоча за даними трудової книжки стажу було достатньо. Чоловік почав судитися. Виграв справу в місцевому суді та апеляції. Але Верховний Суд скасував рішення своїх колег з нижчих інстанцій. Чому так сталося?
Як зазначається у матеріалах справи, причиною припинення пенсійних виплат прикарпатцеві стало безпідставне врахування до стажу періоду роботи на малому підприємстві “Мішель” із лютого 1992-го до січня 2004 року. Сумніви у достовірності запису в трудовій книжці виникли через те, що в печатці, якою він засвідчений, не було зазначено ідентифікаційного коду підприємства ЄДРПУ. А також за даними персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування з липня 2000 року в чоловіка не було підтвердження стажу.
Чоловік з такою позицією Пенсійного фонду не погодився і звернувся з позовом до суду. У ньому зазначив, що подав до пенсійного органу трудову книжку, яка є основним документом, що підтверджує необхідний стаж роботи. Мовляв, працівник не може відповідати за недоліки в її оформленні та веденні бухгалтерських документів на підприємстві. А відтак неналежне оформлення трудової книжки не може бути підставою для позбавлення його пенсії. Тож просив суд визнати протиправними дії Пенсійного фонду, зобов’язати відомство зарахувати до його стажу майже 12 років роботи на малому підприємстві та продовжити виплату пенсії за віком з дня її припинення.
Головне управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області подало відзив на позовну заяву. Де пояснило, що чоловікові призначали пенсію за віком за наявності 29 років і чотирьох місяців страхового стажу, до якого було враховано період роботи у МП “Мішель”. Але згодом, під час перевірки, з’ясувалося, що це підприємство було ліквідоване в 2002 році, тоді як у трудовій книжці позивача зазначено, що він був звільнений на початку січня 2004-го, що не відповідає “життєвому циклу” підприємства. Тож, якщо відняти цей період, то виходить, що в прикарпатця фактично було тільки 17,5 року страхового стажу. А цього недостатньо для призначення пенсії за віком. Територіальний підрозділ ПФУ звертався до архівних установ, щоб отримати підтвердження роботи пенсіонера в МП “Мішель”. Але чомусь підприємство не подавало документів в архів. А в системі персоніфікованого обліку відсутні відомості про сплату страхових внесків і нарахування заробітної плати його працівникам.
При ухваленні рішення Івано-Франківський окружний адміністративний суд зауважив, що однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, підтвердження факту зайнятості особи, а не правильність записів у трудовій книжці. А вимоги про підтвердження наявного стажу іншими документами виправдані лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Тож своїм вердиктом суд скасував рішення Пенсійного фонду про відмову у призначенні прикарпатцю пенсії за віком і зобов’язав відомство повторно розглянути справу й зарахувати до його страхового стажу майже 12 років роботи на малому підприємстві. Пенсійний фонд з таким вердиктом не погодився і оскаржив його. Та Восьмий апеляційний адміністративний суд рішення першої інстанції залишив у силі.
Зрештою справа дійшла до Верховного Суду, який частково погодився з аргументами ПФУ. Він звернув увагу на те, що трудова книжка — основний, але не єдиний доказ підтвердження стажу. Якщо записи в ній викликають сумніви щодо достовірності, то органи ПФУ та суди зобов’язані все ретельно перевіряти. Також суд зауважив, що невідповідність періоду роботи “життєвому циклу” підприємства — істотний факт, який у сукупності з іншими обставинами може свідчити про помилки в оформленні документів. Крім того, сплата страхових внесків має принципове значення для зарахування стажу. Тому Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій та скерував справу на новий розгляд.
