Щойно спечений хліб, сало й ковбаса — такі перекуси отримали 23 бригади, які воюють “на нулі”.
“У мене медична освіта, працюю лаборанткою. У перші дні великої війни принесла речі у волонтерський центр, адже хотілось підтримати тих, кому доводилось покинути рідні домівки. Настільки загорілась ідеєю такої допомоги, що створила благодійний фонд. До нас зверталися люди, які приїхали у Рівне з дітьми із зони бойових дій, ми давали їм харчі, одяг, підгузки, суміші, візочки та інші речі. Потім стало менше гуманітарної допомоги, яка раніше надходила як від співвітчизників, так і від міжнародних партнерів. Тому, як кажуть, “переключились” на захисників, — розповідає керівниця благодійного фонду “Мама+дитина” Людмила Танічкіна. — Допомагаємо їм сухпайками, адаптивним одягом, не забуваємо й про смаколики”.
За словами співрозмовниці, нещодавно у неї виникла ідея приготувати для бійців вакуумовані бутерброди.
“На передову, куди волонтери просто не доїжджають, бо багато дронів і близько ворог, вся їжа доправляється скидами з БпЛА на кшталт “Баби Яги”. Тому вирішила зробити вакуумовані перекуси — це їжа, яку не треба розігрівати. Вона ситна, смачна, легка у доставці. Крім того, хотілось вкотре підтримати тих, хто не за святковим столом, для кого душ — це сніг чи дощ, — пояснює жінка. — Розмістила оголошення у соцмережах і напередодні свят все приготували. Працювали у нашому центрі з 10-ї ранку до 22-ї
вечора. Починали декілька людей, бо багато хто був на роботі, а вже з обіду робочих рук прибуло, до процесу долучились більше десятка небайдужих.
Ми купили 250 буханок щойно спеченого хлібчика. Різали його і на скибочки мастили паштет, смалець, намазку із сала, клали ковбасу, сир тощо. Дещо самі купували за донати, також допомагали різні добродії. Наприклад, домашнє сало для бутербродів принесла рівнянка Алла Рачук, у неї на війні загинув чоловік. У результаті у нас вийшло 5000 канапок, а точніше — 10 тисяч, адже ми намазували по дві скибки і поєднували їх. Усе обов’язково вакуумували, маємо три прилади для цього. Далі все відправили 23-м бригадам у Запорізьку, Донецьку, Сумську та Харківську області. Мені здається, що в місті ще ніхто подібного не робив. Тому вважаємо це неофіційним рекордом. Якщо чесно, дуже втомились, але знову переконались, що коли ми гуртом — все реально. А головне — бійці щасливі й ситі. До речі, одного разу ми приготували їжу аж для 28 бригад”.
Пані Людмила додає: крім допомоги воїнам на передовій, кожні два тижні вона з однодумцями відвідує місцеві шпиталі.
“Обов’язково печемо щось домашнє, бо бійці сумують за такою їжею, — каже волонтерка. — У середньому несемо 60 — 70 пакуночків. Готуємо вдома піцу, горішки, трубочки зі згущеним молоком. Ось на наступний раз запланували зробити сосиски в тісті, желе “Пташине молоко” у скляночках, булочки. Час до часу передаємо смаколики й в одну зі столичних лікарень. Рідні мене розуміють та підтримують. Донечка-школярка часто їздить зі мною до захисників у шпиталь, відразу знаходить з ними спільну мову”.
