У цій справі їй допомагають рідні та односельці, волонтери з громади.
“До пенсії я працювала кухаркою у навчально-виробничому комбінаті. А коли почалась велика війна, нині вже покійний чоловік Анатолій запропонував мені готувати для бійців. Адже ми не раз чули і бачили у соцмережах та довідувалися й від знайомих, що з якісним харчуванням на передовій проблема, — розповідає Катерина Гайченя. — Спершу взялись готувати каші. Подали в одну з місцевих груп оголошення про те, що потрібна допомога. То люди і банки зносили, і крупи, і м’ясо, гроші давали. Якщо їх бракувало, чоловік робив з дерева скриньки, продавав, а гривні йшли на продукти. Щодня ми готували каші з гречки, рису, перловки, гороху, додавали туди курятину, свинину. Один автоклав позичив місцевий житель Володимир Хлань, а другий згодом привіз мій син. Спершу допомагали нам сусіди, але на кухні було мало місця, тому з часом вирішили працювати вдвох із чоловіком”.
Щоб “солдатські” каші швидше доходили до адресатів, пані Катерина розпочала співпрацю з волонтеркою Оленою Ковальчук з Олевська.
“Вона сама зателефонувала й розповіла, що готує воїнам. Мовляв, щотижня можемо забирати від неї передачі й відправляти. Їхати з райцентру до Жубровичів 25 кілометрів, доволі багато, проте нас це не зупиняло. Пані Катерина підкорила своєю працелюбністю. Вона весь час у роботі, а в домі завжди чисто, акуратно, страви всі смачні, — запевняє Олена Ковальчук. — Особливо воїнам полюбилися рисові, гречані й пшоняні каші зі свининою. Також жінка готує голубці, тефтелі, млинці з маком, сиром і лівером, вареники, кров’янку, плов, тушковану картоплю, копчене сало, солодощі. Сусідки пекли пироги і приносили. Все це відправляли на передову. Потім, щоб страви довше зберігалися, взялась робити борщ у реторт-пакетах і навіть голубці”.
Катерина Гайченя налагодила роботу й з іншими волонтерами громади. “Це Світлана Хомутовська із села Хочине, Катерина Курильчук з Калинівки, Наталія Дубова з Корощина, Ольга Криштафович, Олександр та Альона Мальцеви, Лариса Фурманець, Галина Попик з Олевська. Вони допомогли придбати запаювач для реторт-пакетів, електром’ясорубку, надали буржуйку, — каже вона. — Крім того, мій рідний брат Леонід, колишній військовий, купує у Вінниці сало, маринує, коптить, а тоді передаємо захисникам. То вони нетерпляче чекають посилки. Дуже засмакувало воїнам те копчене сало по-вінницьки”.
На жаль, торік онкохвороба забрала життя чоловіка пані Катерини, і це стало ударом для неї. Та попри біль і сльози, жінка повернулась до волонтерства. Зауважує: підтримка бійців відвертає її від тужливих думок. Щотижня волонтерка надсилає на різні напрямки фронту 4 — 5 великих ящиків, в кожному по 30 — 35 реторт-пакетів зі смаколиками.
“Зранку починаю, ввечері закінчую. До другої-третьої години дня готую, потім усе розкладаю по пакетах, запаюю, ставлю в автоклави. Я вже звикла, щодня наче на роботі. Від 2022 року, певно, добрий мільйон тих банок і пакетів приготувала та відправила на фронт, — каже Катерина Гайченя. — Вірю, що Анатолій десь там, на небесах, пишається мною і радіє, що продовжую справу, яка почалася саме з його ініціативи”.
