Мінкультури включило запорозькі тулумбаси в Національний перелік нематеріальної культурної спадщини України.
“Тулумбас — це давній козацький барабан куполоподібної форми, — каже музикант, керівник гурту “Запорозькі тулумбаси” Денис Васильєв. — За часів Запорізької Січі їх використовували для подачі військових сигналів, скликання на раду та під час урочистих церемоній. Тулумбас був одним із козацьких клейнодів. Їх зображували на печатках та військових знаменах. А між боями використовували для приготування та зберігання їжі. Барабанщиків, які грали на цих музичних інструментах, називали довбишами. Тулумбас може бути мідний або дерев’яний. Можна навіть взяти звичайний казан, у якому готується їжа, натягнути за допомогою мотузок на нього шкіру й вийде тулумбас. Тон його звучання залежить від розміру. Якщо казан великий, то звук буде низький, басовий. Коли малий, то вищий за тоном”. За словами співрозмовника, Росія намагалася присвоїти тулумбас як елемент нематеріальної культурної спадщини, але їй це не вдалося.
Денис Васильєв зауважує, що останнім часом інтерес українців до тулумбаса зріс. Все більше людей намагаються навчитися грати на цьому музичному інструменті. До речі, тулумбаси активно використовувалися на двох революціях — Помаранчевій та Революції Гідності. Сьогодні без них теж не обходяться важливі урочисті події. “Мова про підняття державного прапора, зустріч почесних гостей”, — каже музикант. Також тулумбаси доволі часто використовуються у художніх і документальних фільмах. Зокрема, звук інструмента можна почути в стрічці про захисників Донецького аеропорту.
Нині Денис Васильєв разом із однодумцями працює над тим, щоб внести запорозький тулумбас до списку об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО.
