64-літня мешканка Львівщини роками потерпала від болю у спині й ділянці грудної клітки. Спершу лікарі діагностували в неї остеохондроз. Однак згодом з’явились інші скарги — печія, відрижка, утруднене ковтання. Після повторного обстеження медики виявили у жінки грижу стравохідного отвору діафрагми й порадили операцію. Втім, вона відмовилась. Зважилася на втручання лише тоді, як стан суттєво погіршився. А під час операції на хірургів чекав “сюрприз”.
— Між стравоходом і шлунком є антирефлюксний клапан, що запобігає закиданню вмісту шлунка в стравохід. На фоні проблем зі спиною (остеохондроз, викривлення хребта) дуже часто цей клапан розходиться і формуються так звані діафрагмальні грижі. Їх є чотири типи. Приміром, відбувається зміщення нижнього стравохідного сфінктеру. Або він міститься в анатомічно правильній ділянці, але в стравохід потрапила частина шлунка. Буває, що зміщується і шлунок, і нижній стравохідний сфінктер. А при четвертому типі в грудну порожнину потрапляють інші органи черевної порожнини, зокрема сальник, тонка чи товста кишка, підшлункова залоза, селезінка, — пояснює Андрій Стасишин, завідувач кафедри загальної хірургії ЛНМУ імені Данила Галицького, лікар-хірург Лікарні святого Пантелеймона (Перше ТМО Львова).
Окрім проблем зі спиною, до розходження антирефлюксного клапана й формування гриж призводить неправильне харчування. Зокрема, наявність у продуктах великої кількості консервантів, які негативно впливають на стравохідний сфінктер. До групи ризику належать особи з надмірною вагою, яку зазвичай супроводжує підвищений внутрішньочерепний тиск, що нищівним чином позначається на зв’язках діафрагми й призводить до розслаблення клапана.
Грижі стравохідного отвору діафрагми виникають у 20 — 40% дорослого населення, у половині випадків йдеться про пацієнтів віком 60+. Але останніми роками все частіше їх діагностують і в 30 — 40-літніх. Такі грижі супроводжуються болем за грудниною, утрудненим ковтанням, печією, відрижкою, блюванням.
Недавно до нас звернулась 64-літня пацієнтка, яка потерпала від зазначених симптомів декілька років. На фоні остеохондрозу в неї розвинулась змішана форма грижі, при якій відбулось зміщення нижнього стравохідного сфінктера, а частина шлунка з черевної порожнини змістилась у середостіння (грудну порожнину). Відтак вміст шлунка (соляна кислота й жовч) закидався у стравохід і спричиняв його опік. Тож потрібно було відновити нормальне положення шлунка (повернути його в черевну порожнину) й видовжити стравохід, адже на фоні рефлюксу відбувалось його скорочення. А також — сформувати антирефлюксну манжету — новий клапан, який запобігатиме потраплянню вмісту шлунка в стравохід.
— Як пройшла операція?
— Під час лапароскопічного втручання ми виявили пухлину розміром 3х5 сантиметрів. Це було несподіванкою, оскільки на КТ і МРТ її не було видно. А все тому, що новоутвір опинився у так званому грижовому мішку. Це була доброякісна гастроінтестинальна стромальна пухлина, яка переважно утворюється у шлунку чи тонкій кишці, а в стравоході трапляється вкрай рідко. До слова, з часом вона могла переродитися у злоякісну, призвести до розриву стравоходу, внутрішньої кровотечі. Ми видалили і грижу, і пухлину.
Тепер здоров’ю і життю пацієнтки ніщо не загрожує.
