Патріот Антоненко-Давидович

“Як ми говоримо?” - ніби запитував Антоненко-Давидович українців

Патріот Антоненко-Давидович

Борис Антоненко-Давидович творив усупереч обставинам і долі. Перебуваючи загалом 22 роки на засланні, він зумів зберегти українськість, повернути своє родове прізвище та залишити по собі великий творчий доробок.

Він — всебічно обдарований автор: чудовий мовознавець, перекладач, письменник, автор дитячих оповідань, численних літературно-критичних статей і мовознавець. “Рiдна мова — це невiд’ємна частка Батькiвщини, голос свого народу й чарiвний iнструмент, на звуки якого вiдгукуються найтоншi й найнiжнiшi струни людської душi”, — звірявся письменник у своїй знаменитій праці “Як ми говоримо”.

Народився Борис Дмитрович Антоненко-Давидович 5 серпня 1899 року в місті Ромнах на Полтавщині в родині машиніста-залізничника. Як зазначав сам Антоненко-Давидович у своїх спогадах, рід матері, Юлії Максимівни Яновської, походив з Сорочинець, і на цій підставі її старші брати, його дядьки, пізніше запевняли, ніби вони походять з роду Гоголя. З оповідань діда Олександра по батьковій лінії, якийсь предок, козак Антоненко, визначався такою фізичною силою, що голіруч задавив циганського ведмедя. Відтоді вражені односельці прозвали силаня Давидовичем, що стало спочатку йому за вуличне прізвисько, а далі приросло до офіційного прізвища.

Шкода тільки, що рід завзятого козар­люги Антоненка-Давидовича згодом змінив навіть своє українське прізвище на Давидов. Тож письменник насправді повернув собі в громадському житті й літературі прізвище його далеких, але близьких духом предків — Антоненко-Давидович.

Проте дитячі роки хлопчика минули у Брянську, куди перевели працювати батька. Щоліта малий Бориско гостював у своїх бабусь в Україні. Коли майбутньому письменникові було 6 років, сім’я переїхала в Охтирку.

В Охтирській гімназії вчителі настир­ливо виганяли з дітей українську мову й навіть акцент. Про ці часи письменник згадує так: “Мене це мало гнітило, бо я добре знав російську мову ще з Брянська, але почуття образи й протесту до тої офіційної Росії в Охтир­ці, що спиралася на школу, церкву й поліцію, рано ввійшло в мою душу”.

У 1917-му письменник вступив на фізико-математичний факультет Харківського університету, зацікавився революційними подіями. Особливо його захоплювала національно-визвольна боротьба українського народу. У квітні 1918-го записався добровольцем в армію УНР.

Після поразки війська УНР, тяжко перехворівши тифом та не маючи засобів на продовження освіти, повертається в Охтирку. Під час більшовицької українізації Антоненко-Давидович стає членом Компартії, працює заві­дувачем Охтирського районного відділу народної освіти (1920 — 1921), зай­мається журналістикою.

Перші оповідання з’явилися друком 1916-го, однак початком своєї літературної діяльності він вважав 1923 рік, коли вийшло оповідання “Останні два”. 1925-го виходять збірки “Припорошені силуети” і “Лицарі абсурду”.

Письменник був членом літературних груп “Ланка” і МАРС (“Майстерня революційного слова”), до котрої належали також відомі українські літератори Г. Косинка, В. Підмогильний, Є. Плужник, Т. Осьмачка, Д. Фальківський та ін.

Після Голодомору 1933-го, який забрав мільйони життів, після самогубства видатних українських діячів, в атмосфері переслідувань, що наростали, Антоненко-Давидович вирішив виїхати в столицю Казахстану Алмати. Там працював у Державному крайовому видавництві. Але після вбивства відомого комуністичного діяча Кірова по всій країні розпочалися жорстокі репресії. 17 грудня 1934-го як “ворогів народу” і “терористів” розстріляли друзів Бориса — Г. Косинку, Д. Фальківського, К. Буревія, О. Влизька. У 1935-му за­арештували й Антоненка-Давидовича і під конвоєм доправили до Києва.

Згодом “за намір повалити радянську владу в Україні і підготовку до індивідуального терору проти компартії і радянської держави” письменника засудили до 10 років таборів і етапували до Сибіру.

/storage/2024/08/09/image/md_uNoo_borisa-antonenko-davidovicha.jpeg

В’язні працювали по 10 годин, ще дві години витрачали на шлях до виснажливої роботи. Борис Дмитрович працював землекопом і шахтарем, що суттєво підірвало здоров’я. Лише переведення на легшу роботу — рахівника, бухгалтера, а згодом санітара і фельдшера — зберегло письменникові життя. Відбувши термін, повернувся в Україну, однак 1946 року був знову арештований і без суду позбавлений волі. Згодом був засуджений на довічне заслання у село Малоросєйка Больше-Муртанського району Красноярського краю.

Нариси Антоненка-Давидовича дихають молодечою романтикою й завзятістю, просякнуті реальною дійсністю й любов’ю до рідної землі, до своєї історії, до свого плюндрованого народу. Тим то вони, як і повість “Смерть”, мають своє пізнавальне значення, є своєрідною історією нашої дійсності часів українізації та культурно-національного розвитку України 20-х років. Відвідуючи різні закутки нашої землі, автор мав безліч зустрічей, багато вражень, які відбилися у його книжці.

Цікавий твір цього періоду й оповідання “Печатка” (1930), що змальовує період Центральної Ради. Великою позитивною рисою нарисів є те, що в них раз у раз згадуються історичні події, що відбулися в різних місцевостях. Автор любить свою історію і знає безліч цікавих історичних фактів, якими забарвлює свої твори.

“Рiдна мова — це невiд’ємна частка Батькiвщини, чарiвний iнструмент, на звуки якого вiдгукуються найтоншi й найнiжнiшi струни людської душi”.

Як довідуємося з автобіографічної статті “Сам про себе”, Антоненко-Давидович почав писати свій роман на засланні в 1953 році, мабуть, після смерті Сталіна. Про це він згадує так: “Та ось у березні 1953-го року я зненацька відчув такий потяг до творчої роботи, якого не зазнавав, мабуть, з того часу, як перестав ходити в початківцях, марячи, мов сновида, образами й характерами. Вільними від фізичної роботи годинами, а то й ночами, кош­том відпочинку й сну, я припадав до клаптиків паперу, пишучи роман “За ширмою”. Далеко від України, в хаті сільського шевця, де я квартирував, під стукіт шевського молотка й часом сварку та п’яну лайку майстра-кустаря та його замовців, я гарячково працював, не уявляючи навіть, чи залишилось щось у мене від колишніх літературних здібностей, чи я розгубив і рештки їх на тих “розпуттях велелюдних”... “В процесі роботи я радісно констатував, що залишилася незайманою моя мова, яка довго вакувала без практичного застосування. Виходило, що, втративши в житті все, я зберіг найдорожчий свій скарб!” Таким чином, повернувшись у червні 1956 року до Києва після страшної “мандрівки”, письменник почав новий період у своїй творчості.

Повість “За ширмою” стала цікавим, своєрідним і помітним явищем не тільки в творчому доробку письменника, а й усієї української прози останнього десятиріччя. Надзвичайно цікавою і корисною була книга “Як ми говоримо”. Це цінна праця про красу української мови, про те, як оберігати її від засмічення непотрібними русизмами та неправильними виразами, словами-по­кручами. Але, за наказом “згори”, Інститут мовознавства в Києві скритикував цю книжку й вона зникла з продажу.

Втім письменник бере активну участь у культурологічній діяльності шістдесятників. Він був одним із духовних лідерів української інтелігенції. 1966 року Антоненко-Давидович підписав листа до КГБ, у якому висловлював тривогу з приводу судових процесів проти української інтелігенції і прохання допустити авторів листа на судовий розгляд. Помешкання Антоненка-Давидовича було предметом пильної уваги КГБ. У травні 1979-го в нього відбувся черговий обшук. Вилучені спогади й оповідання, над якими він працював останнім часом, декілька разів його викликали на допити.

Напередодні свого 80-річчя він мусив виїхати з Києва. Того ж 1979-го СПУ організувала вечір посмертно реабілітованого письменника Г. Косинки, з яким Антоненко-Давидович свого часу був у дружніх стосунках. Щоб не допустити його присутності на вечорі, співробітники КГБ якраз у цей час “бесідували” з ним удома, після чого стан його здоров’я раптово погіршився.

1983-го, на той час уже два роки як овдовілий, письменник вирішив зареєструвати шлюб зі своєю давньою подругою М. Коцюбинською, але вони стикнулися з несподіваними перешкодами: їм призначили випробувальний термін пів року, переносили дату реєстрації і т. п. Зрештою влада звернулася за допомогою до сина Антоненка-Давидовича, який перебував у неволі, а раніше письмово відрікся від батька. У 1984-му на його вимогу батька поклали до лікарні, де визнали недіє­здатним. Антоненко-Давидович тяжко переживав усе це, здоров’я його різко погіршилося. 9 травня 1984 року він помер. На похороні письменника на Лісовому кладовищі 11 травня кагебістів було більше, ніж друзів.

У 1991 році Антоненку-Давидовичу посмертно за книги “Смерть”, “Сибірські новели”, “Завищені оцінки” присуджена Державна премія України імені Т. Шевченка.

Марія КОСТЕЦЬКА

Автор: Історія плюс
Подробиці
Фото: facebook.com/TeatrSlowackiego

Краківський театр імені Юліуша Словацького змушений зняти український прапор із фасаду будівлі та перенести його всередину приміщення через зростання кількості погроз.

20.06
Подробиці
Фото: kyivcity.gov.ua

У столичному метро 19-річний блогер зачепився за вагон і знімав це на відео, щоб вразити своїх підписників. Натомість він отримав перелом ноги та струс мозку.

20.06
Подробиці
Удар по аеропорту Мешхед на сході Ірану, фото: telegram.org

Іран заявив у п'ятницю, що не обговорюватиме майбутнє своєї ядерної програми, перебуваючи під нападом з боку Ізраїлю.

20.06
Подробиці
Скриншот з відео

Боєць Третьої окремої десантно-штурмової бригади ЗСУ з позивним "Марік" самотужки взяв у полон чотирьох російських окупантів на передовій.

20.06
Подробиці
Скриншот з відео

Російський диктатор Володимир Путін заявив, що РФ завжди виступала за "забезпечення безпеки кожної країни без шкоди безпеці іншої країни".

20.06
Подробиці
Фото: wikipedia.org

Країна, можливо, має від 200 до 300 одиниць ядерної зброї, що втричі перевищує загальноприйняту цифру близько 90.

20.06
Подробиці
Обмін полоненими: додому повернулися поранені та важкохворі бійці

Серед звільнених є захисники Маріуполя, які утримувалися у полоні з 2022 року.

20.06
Подробиці
Скрін з відео

Людей вивозять з РФ та залишають у підвалі, де бракує їжі та спальних місць. Доводиться спати по черзі.

20.06
Подробиці
Фото ілюстративне: facebook.com/kommander.nord

У прикордонній смузі будуються широкі траншеї глибиною до двох метрів.

20.06
Подробиці
У Києві спалили авто Героя України, який святкував день народження

Підозрюваного у підпалі вже затримали. Він і сам колишній військовий.

20.06
Подробиці
У Києві спалили авто Героя України, який святкував день нароження

Підозрюваного у підпалі вже затримали. Він і сам колишній військовий.

20.06
Подробиці
Фото: з відкритих джерел

Сталіна в Росії люблять більше, ніж Путіна і це підходить нинішньому диктаторові.

20.06
Cпорт
Фото facebook.com

Збірна України здобула аж 13 золотих, 23 срібні та 12 бронзових нагород на турнірі в грецькому місті Лутракі. І завдяки цьому багатому врожаю посіла перше загальнокомандне місце у підсумковій таблиці.

20.06
Подробиці
Фото: з відкритих джерел

Спроба втечі обернулась для мобілізованого важкими травмами.

20.06
Люди і проблеми
Фото unsplash.com

Тепер кількість записів - лімітована. Фізична особа може 4 рази реєструватися через систему на місяць, а юридична - 4 рази на поточний день.

20.06
Подробиці
Фото: АрміяІнформ

Окупанти почали використовувати мотоцикли, а не бронетехніку.

20.06
Люди і проблеми
Фото Н. Д.

Нерідко поліцейські притягують водіїв до відповідальності неправомірно. Але їхні дії можна оскаржити.

20.06
Подробиці
Фото: т-к Bild

Пєсков від імені Путіна висловив російську позицію щодо війни між Ізраїлем та Іраном.

20.06
Подробиці
Фото: РосЗМІ

Трапилось це в Україні на Куп'янському напрямку.

20.06
Подробиці
Фото: ДСНС

Цієї ночі ворог накинувся на Південну Пальміру: знищено будинки, магазини, автівки...

20.06
Подробиці
Фото: oa.edu.ua

Війська очолив генерал із досвідом міжнародної співпраці.

19.06
Подробиці
В Одесі знайшли тіло зниклої семирічної дівчинки: підозрюваний був у розшуку ТЦК

Зловмисник помістив тіло жертви у коробку і вивіз за кілька кварталів.

19.06
Подробиці
Фото ілюстративне: km-oblrada.gov.ua

“Швидка” приїхала через 12 хвилин після виклику, але медики не встигли врятувати мобілізованого.

19.06
Подробиці
Безугла накинулась на Єфросиніну після того, як ведуча обізвала нардепку матом

Народна обраниця дорікнула телезірці чоловіком, який служить у Києві.

19.06
Подробиці
Алабуга, Татарстан, фото з відкритих джерел

Північна Корея розглядає можливість відправити робітників на завод з виробництва безпілотників у Росії в обмін на навчання управлінню безпілотними літальними апаратами.

19.06
Подробиці
Фото: facebook.com/koordshtab

З полону Росії додому повернулись наші захисники: у всіх них проблеми зі здоров'ям. Черговий етап обміну відбувся сьогодні, 19 червня.

19.06
Подробиці
Фото: facebook.com/delyatynskaotg

Війна з окупантами забрала життя молодого воїна: на фронті загинув 26-річний легкоатлет Віталій Римарук. Він був чемпіоном України з метання диска.

19.06
Подробиці
Скриншот з відео

Обмін полоненими: пропагандисти Кремля заявили, що в Україні більше нема російських солдатів на обмін, мовляв, РФ повернула всіх "своїх" додому.

19.06
показати більше