Є мить, коли кохання стає випробуванням. Засинають “метелики у животі” — і починається етап, який без втрат проходять не всі пари. Для одних це — початок кінця, а для інших — старт значно глибших стосунків. Чому так? Хтось знає “таємну формулу”, а хтось — ні? До Дня закоханих з’ясовуємо, що таке “хімія любові” і як зберегти це почуття на роки.
— Вираз "хімія кохання" часто вживають, однак у буквальному сенсі йдеться про взаємодію між речовинами, — розповідає Ольга Маслова, кандидатка біологічних наук, вчена в галузі клітинної біології — Умовно кажучи, якби ми поставили в кімнаті пробірки з дофаміном, серотоніном, окситоцином і спостерігали за ними чи змішували між собою, це була б хімія. Натомість у головному мозку все відбувається складніше: важливо не лише те, що певна речовина з’являється у певний момент і в певному місці, а й те, що вона зв’язується з рецептором на клітині та запускає відповідь. Саме сукупність таких клітинних реакцій у різних обставинах і формує наше переживання кохання. А якщо загалом, то йдеться про біопсихосоціальний феномен, тобто поєднання багатьох компонентів, зокрема й біологічного, психологічного та соціального.
— На ранніх етапах закоханості домінують нейромедіатори й гормони — дофамін, норадреналін і серотонін, — каже Аліна Котенко, психологиня, тілесно-орієнтована психотерапевтка. — Дофамін дає відчуття ейфорії та енергії, норадреналін змушує серце битися скоріше й хвилюватися (звідси прискорений пульс і “метелики у животі”), а серотонін робить думки про кохану людину нав’язливими. Ось чому раннє кохання нагадує стан сп’яніння.
Через декілька місяців зазвичай пристрасть спадає і вмикаються механізми прив’язаності: гормон окситоцин і вазопресин (“відповідальний”, зокрема, і за сексуальну мотивацію) формують відчуття близькості, довіри та бажання бути разом. На психологічному рівні активуються наші дитячі сценарії прив’язаності, через що люди інколи плутають кохання із залежністю або потребою “врятуватися” у стосунках. Зрештою пара опиняється перед вибором: залишатися разом, будувати довіру, домовлятися про компроміси та спільні цінності чи просто розійтися.
— То скільки живе кохання? Одна з теорій каже, що лише три роки...
● А. Котенко:
— Кохання проходить декілька фаз. Перші місяці, а інколи й до року — це, власне, період ейфорії; до трьох років — фаза романтичної закоханості з поступовим спадом. А ось далі стосунки або переростають у зріле кохання (з довірою, близькістю й турботою, але без постійного стану “сп’яніння”), або входять у кризу й завершуються розривом. Багато пар розходяться саме на етапі переходу (криза 3 — 7 років), коли ідеалізація зникає, а звичка ще не сформувалася.
До речі, американський психолог Джон Готтман, автор бестселера “Сім принципів успішного шлюбу”, упродовж 40 років проводив новаторські дослідження за участю тисяч подружніх пар і дійшов висновку: “згасання” кохання залежить не від часу, а від балансу між позитивом і негативом у стосунках. У стабільних пар на одну сварку припадає приблизно п’ять теплих, підтримувальних взаємодій (увага, дотик, спільний сміх тощо. — Авт.).
— То сварки між закоханими — це нормально?
● А. Котенко:
— Це необхідна частина близькості: як м’язи міцнішають від навантаження, так і стосунки стають сильнішими через труднощі. Так, сварки руйнують кохання, якщо супроводжуються зневагою, приниженням, емоційною відстороненістю. Але вони можуть і зміцнювати зв’язок, якщо після конфлікту пара вміє відновлювати контакт — говорити про почуття й шукати рішення разом. Парадокс у тому, що люблячі люди сваряться не менше, ніж ті, які давно не кохають одне одного. Але вони краще миряться.
Стосунки розвиваються хвилями й проходять через кризи — перші роки разом, поява дітей, середина життя... На кожному такому етапі потрібно “передомовитися”, узгодити нові правила. Коли це вдається, кохання стає більш зрілим.
— Не всім парам щастить пронести свою любов через усе життя. У чому секрет міцного, вічного кохання?
● О. Маслова:
— Сьогодні ми живемо в умовах війни, тобто сильного стресу й постійної небезпеки, і це по-різному впливає на почуття. У когось вони можуть проявлятися яскравіше — через гостріше сприйняття цінності життя й близькості. У когось, навпаки, через нервове та фізичне виснаження інтенсивність прояву почуттів зменшується. У такому разі важливо розрізняти: чи справді кохання минуло, чи людина просто дуже втомлена й у цей момент не має ресурсу на емоції. Тому так важливо уважно прислухатися одне до одного й до себе самого. А якщо бракує новизни або яскравих емоцій у стосунках, то інколи корисно свідомо додати їх — змінити середовище, поїхати в інше місце, спробувати щось нове.
● А. Котенко:
— Якщо підсумувати наукові дослідження й досвід багатьох щасливих пар, то “формула кохання” — це базові речі: емоційна безпека (коли поряд з близькою людиною можна не боятися, що тебе будуть принижувати), уміння швидко відновлювати контакт після конфліктів, повага під час напружених моментів та свідомий вибір залишатися разом у різні періоди життя. Секрет кохання не в тому, щоб знайти “ідеальну половинку” — її не існує. Він у тому, щоб бути хорошим партнером для недосконалої людини (а ми всі такими є), яку ви обрали.
