Для більшості з нас Миколай Чудотворець асоціюється з людиною, щедрою на подарунки. Та насправді постать цього святого значно багатогранніша. Він відмовився від багатств, бо хотів бути таким самим убогим, як Христос. А ще — боровся за справедливість і виступав проти корумпованих суддів, захищав віру, не боячись переслідувань.
— Із церковної традиції знаємо, що святий Миколай народився у Лікії, області на південному заході Малої Азії (нині це територія Туреччини), в місті Патара приблизно 270 року, — розповідає отець Корнилій Яремак, ігумен монастиря Христа Царя. — Його батьки, Теофан і Нона, були багатими та побожними. А оскільки Господь не дав їм більше дітей, то всю любов вони подарували своєму синові. Стрий (брат батька. — Авт.) Миколая був єпископом у Патарі. Бачачи побожність юного племінника, він покликав його на служіння у священничому стані. Миколай радісно відгукнувся, а батьки поблагословили сина на службу Богові.
— А чому Миколая називають Чудотворцем?
— Коли батьки померли (на той час він уже був священником), то залишили йому чималу спадщину. Миколай вирішив продати все, що має, роздати бідним і залишитися убогим, як і Христос. Житія розповідають, що він роздавав успадковані багатства інкогніто, аби “ліва рука не знала, що робить права”. Декілька разів, подорожуючи морем, Миколай передбачав бурі та молитвою рятував кораблі від погибелі. А одного разу навіть повернув до життя матроса, який впав зі щогли на корабельну палубу.
Святий Миколай мав дуже загострене почуття справедливості, тому закликав корумпованих суддів та політичних діячів до навернення і справедливого суду. Цікаво, що на початку свого архиєрейського служіння у Мирах він стикнувся із масштабним переслідуванням християн за правління Діоклетіана й був ув’язнений та катований. Але пережив неволю і повернувся на свою катедру.
— Які ще випадки чудес, сотворених Миколаєм, відомі?
— Історії, які вражають, мабуть, найбільше, — це перебування святого одночасно в різних місцях. Про це залишилося декілька свідчень. Наприклад, якось корабель потрапив у велику бурю, і мореплавці вже втратили надію на порятунок. Вони гаряче молилися, і перед ними з’явився чоловік у дивному вбранні, який їх заспокоїв та дав інструкції, як керувати кораблем. На диво, все сталося так, як він говорив, корабель наблизився до суші, буря припинилася, і мореплавці пристали до незнайомого міста. Містяни прийняли незнайомців, а ті вирішили подякувати Богові за порятунок. Пішли до храму і... впізнали там чоловіка, який порятував їх під час бурі — це був святий Миколай у ризах.
Коли у Лікії настав голод через неврожай, Святитель намагався звідусіль доправити збіжжя. Один торговець завантажив свій корабель пшеницею, щоб її продати, як він це звичайно робив уже багато років. Та під час сну напередодні подорожі йому наснився чоловік і наказав пливти до Лікії, щоб рятувати людей від голоду. Прокинувшись, торговець виявив у долоні три золоті монети. Спантеличений сном, він і справді помандрував у Мири, і, о диво, на пристані його зустрів саме той чоловік, який приходив до нього у сні — святий Миколай.
Проте, напевно, найбільше чудо святого Миколая у тому, що він, не написавши богословських творів, зумів розтопити людські серця не тільки в Мирах і Лікії, а по всьому світу. І не лише у давні часи, а й сьогодні. Адже коли святкуємо свято Миколая, то надзвичайно багато людей стає на один чи декілька днів добрішими. Бо приклад святого Миколая їх ніби зобов’язує виокремити гроші, час і зусилля, щоб обдарувати рідних чи навіть чужих людей. Зауважу, що у протестантській течії християнства святий Миколай дещо “трансформувався” у Санта- Клауса, який живе на півночі у снігах, а подарунки пов’язали із Різдвом Христовим. Натомість комуністи взагалі відкидали релігію, тому на обрій виходив казковий персонаж — Дід Мороз, який роздавав подарунки на Новий рік.
У 1087 році італійські купці перевезли мощі святого до італійського міста Барі, щоб врятувати їх від знищення. Там, у базиліці святої Сабіни, вони зберігаються й нині. Багато паломників відвідує ці мощі, з яких досі спливає запашне миро. В Україні чи не в кожній церкві є образ святого, переважно у так званому намісному ряді іконостаса, поряд з образами Спасителя, Пресвятої Богородиці та покровителя храму. Це ще раз підтверджує, наскільки святий Миколай шанований у нашому народі.
