Аналітики найбільшого у США банку JPMorgan Chase окреслили п’ять можливих варіантів завершення війни Росії проти України. Однак лише один із них — “фінський” сценарій — бачать таким, що має найбільше шансів на втілення. Імовірність його оцінюють на 50%. Дослідники нагадують, що Фінляндія після Другої світової війни втратила приблизно 10% території, виплачувала репарації СРСР та десятиліттями балансувала між радянським тиском і західним курсом — без членства в альянсах, але зі своєю армією, ринковою економікою та демократичними інституціями. І в 2023 році нарешті вступила до НАТО. Саме цей маршрут — довгий, непростий, але такий, що зрештою привів до мети, — аналітики вважають найреалістичнішим.
Ще рік тому американські фахівці прогнозували “грузинський” сценарій закінчення війни — зависання України в сірій зоні та поступове згасання її євроінтеграційних прагнень. Тепер такий варіант менш імовірний. Причина — Європа за останній рік стала значно стійкішою та активнішою у підтримці України. Однак цей сценарій аналітики не відкидають повністю — йому відводять приблизно 30%.
Ще один окреслений варіант закінчення війни — “південнокорейський”. Він передбачає членство в НАТО, американські гарантії безпеки та присутність іноземного військового контингенту на території України. Щоправда, імовірність такого розвитку подій експерти оцінюють лише на 5%. На їхню думку, Заходу поки що бракує політичної волі для такого рішення. Трохи вищі шанси має “ізраїльська модель” — 10%. Ідеться про Україну без іноземних військ, але з потужною американською підтримкою та ставкою на власну оборонну спроможність. Ще 5% аналітики дають “білоруському” сценарію, який передбачає фактичну капітуляцію України та перетворення її на васала Москви.
— “Фінський” сценарій — один із найімовірніших за умови збереження контролю над війною, — певен директор Українського інституту політики Руслан Бортник. — Тому що “фінський” сценарій передбачає домовленості — Фінляндія та Радянський Союз уклали офіційний мирний договір. Це контрольована ситуація, за якої сторони розуміють дисбаланс сил. Тоді перевага була на боці Радянського Союзу, тепер — на боці Росії. Фінляндія, жертвуючи частиною своїх земель, зберегла суверенітет над рештою території та втрималася у західній зоні впливу.
Аналітики нині прогнозують такий сценарій, тому що на Заході, надто в Європі, посилюється тренд на те, що Україну треба зберегти як частину західного світу. Для Заходу “фінський” сценарій привабливий. Адже він передбачає фінальне рішення за Україною політичною ціною її лідерів. Умовно кажучи, тут немає посередника, тобто тих, хто би підштовхував Україну до такого фіналу. Отже, Європі чи США не потрібно ризикувати своєю репутацією заради “фінського” сценарію.
— Які плюси та мінуси бачите у такому розвитку подій?
● Р. Бортник:
— Позитивом, по-перше, є збереження незалежності та суверенітету країни. По-друге — орієнтація на західний курс. По-третє, стабільний мир, адже є чинна міжнародна угода. Ця угода поверне обличчям до України біженців та інвесторів. Вони вважатимуть, що офіційний мирний договір хоча б на років десять-двадцять, а може, й назавжди гарантуватиме безпеку та стабільність. Так само, як це було у випадку Фінляндії, яка з 1945 року більше не воювала з Радянським Союзом.
Мінусом, безумовно, є відмова від територій та створення внутрішньополітичної кризи. Патріотично налаштована частина суспільства апелюватиме: що буде в ситуації, коли агресор захоче ще щось захопити? Так само біженці з тих регіонів, які передадуть ворогу, будуть налаштовані проти цього рішення й проти влади. Ще один мінус — втрата величезних ресурсів. Росія нині окупувала приблизно 20% наших територій, але на них залягає до 50% корисних копалин України. Звичайно, ми їх тепер також не можемо добувати. Але могли б бодай перешкоджати російській експлуатації цього регіону — для прикладу, вивезенню руди чи вугілля, як це робимо із зерном. Як бачимо, мінуси значні. Для цього сценарію потрібен хоробрий політик-самовбивця, який укладе та підпише угоду.
— Я не погоджуюся з висновками американських аналітиків, — каже політолог Петро Олещук. — Тому що всі їхні сценарії умоглядні. Та й будь-які історичні конструкції не надто прийнятні для сучасних умов. “Фінський” сценарій — це сценарій часів холодної війни. Його суть полягає у кількох аспектах, які для України абсолютно неможливі. По-перше, Фінляндія уклала мирну угоду із СРСР, у якій усі питання були формально врегульовані, зокрема й територіальні. Гельсінкі відмовилося від окупованих СРСР територій, і тепер вони офіційно є частиною Росії. Мені важко уявити можливість укладення угоди між Україною і Росією, яка би, наприклад, означала територіальні поступки України на користь агресора.
Другий аспект “фінського” сценарію — нейтральний статус. В обмін на цей нейтральний статус СРСР після Другої світової війни не втілював жодних намірів агресії щодо Фінляндії. Чому? Бо Радянський Союз не бачив для себе сенсу захоплювати малонаселену, віддалену, периферійну європейську країну. Москві було вигідніше, аби Фінляндія залишалася буфером між СРСР та НАТО. І саме це гарантувало Фінляндії суверенітет та незалежність. Україна не може бути буфером. Тому що це велика країна у центрі Східної Європи. Якщо ти, наприклад, рухаєшся з Росії на Захід, то Україну ніяк не оминеш. Урешті-решт, Україна багата на різні ресурси. І найголовніший ресурс, який росіяни хотіли б загарбати, — людський.
— Так, Фінляндія де-факто і де-юре погодилась із втратою своєї території, — додає політичний експерт Олександр Леонов. — У нашому випадку це неможливо реалізувати. Бо будь-які зміни до Конституції, спрямовані на втрату незалежності та порушення територіальної цілісності, заборонені. І навряд чи ми можемо повірити у гарантії Росії, яка, розпочавши війну проти України, порушила всі безпекові угоди, які лише існували.
— Американські аналітики кажуть, що “фінський” сценарій несправедливий, але принаймні стійкий...
● Р. Бортник:
— Так, порівняно з іншими сценаріями, він найстійкіший. Це все-таки міжнародна угода, до укладення якої ми могли б залучити не лише США та Європу, а й Китай, інші держави, які б із великим задоволенням виступили гарантами. Але ми розуміємо, що перебуваємо у ситуації, коли старий світовий порядок руйнується і баланс між країнами змінюється. Усі бачили, яким слабким, блідим та принизливим був візит Трампа до Китаю. Тож є ризик того, що у разі зміни балансу сил — наприклад, ослаблення США та Європи, — Росія може намагатися знову захопити якісь території України, якщо мирна угода не передбачатиме цілковитої відмови Москви від таких амбіцій.
Хай там як, але Росія зазнала таких колосальних втрат у війні проти України, так вмилася кров’ю, що там ще дуже довго не буде охочих воювати проти нас. Росіяни нині воюють з Україною радше тому, що бояться своєї катастрофи, поразки, колапсу. Якщо буде мирна угода, то наступному російському лідерові буде вкрай складно мобілізувати російське суспільство на війну проти України. Нагадаю, на початку вторгнення РФ дві третини тамтешнього суспільства підтримували агресію проти України.
— Чи можуть бути втілені інші сценарії закінчення війни, спрогнозовані аналітиками?
● О. Леонов:
— Для нас найближчий “корейський” сценарій. Нагадаю, між Південною та Північною Кореєю досі не укладено мирної угоди, бойові дії Корейської війни закінчилися лише підписанням угоди про перемир’я. Так само й ми навряд чи досягнемо мирної угоди з Росією. Але ми розбудовуватимемо наш військово-промисловий комплекс і нашу армію. Крім того, на нашій території, найімовірніше, будуть розміщені військові контингенти європейських країн. Це буде потрібно не лише нам, а й європейцям. Адже на тлі непевності Сполучених Штатів постає питання нової системи колективної безпеки в Європі. В Європі вже кажуть: “Нам слід не тільки гарантувати безпеку Україні, а й мати зустрічні гарантії від України”.
● Р. Бортник:
— “Грузинський” сценарій не менш імовірний, ніж “фінський”, на жаль. Він не передбачає якоїсь угоди між сторонами. Фактично це сценарій перемир’я, чимось схожий на “корейський”. Тому що ні Абхазія, ні Південна Осетія не анексовані Росією, формально вони залишаються незалежними квазідержавними утвореннями. Так само, як Південна Корея тривалий час вважала таким утворенням Північну Корею, і навпаки.
Ми говоримо про сценарії з контрольованим виходом із війни: або шляхом перемир’я, або шляхом мирної угоди. Але проблема в тому, що нині ніхто повноцінно не контролює хід російсько-української війни. Тому наразі залишаємося далеко від реалізації будь-якого з окреслених варіантів. Ситуація може змінитися наприкінці року, коли стане зрозуміло, які результати літньої воєнної кампанії і чи є у Росії ресурси для дальшого наступу. Якщо ресурсів не буде, то один із сценаріїв закінчення війни може бути реалізований. Якщо ж Росія вважатиме, що ресурси є або що їй у будь-якому разі доцільніше продовжувати війну, то, на жаль, жоден із цих сценаріїв не буде втілено.
● П. Олещук:
— На мій погляд, імовірний варіант закінчення війни може передбачати лише елементи з описаних сценаріїв. Що може бути з “фінського”? Позаблоковість України. Зрештою, членство в НАТО вже не є для нас панацеєю. Усі чудово розуміють, що кожному доведеться самостійно себе захищати, оскільки США постійно говорять про те, що партнерів по НАТО не захищатимуть. А якщо так, то й цінності в НАТО немає ніякої.
З “ізраїльського” сценарію може бути високий рівень мілітаризації та вкладення у високотехнологічні розробки. Щоправда, Україна, на відміну від Ізраїлю, не співпрацюватиме активно зі США. Для України головним партнером, вочевидь, буде Європа. За “корейським” сценарієм, найімовірніше, буде врегульоване територіальне питання. Тобто буде просто договір про припинення вогню, без остаточної мирної угоди. На неї розраховувати не варто, допоки в Росії не відбудуться якісь радикальні зміни або вона просто не розпадеться. А це може статися через десятиліття. Отже, загалом може бути частково “фінський”, частково “ізраїльський”, частково “корейський” сценарії, а насправді — абсолютно новий.
