За підрахунками фахівців Організації Об’єднаних Націй, частка молоді у структурі населення України сягатиме лише 6,6%. Це буде найнижчий показник у світі. Наскільки виправданий такий прогноз?
— Безперечно, частка молоді в Україні зменшуватиметься, бо скорочується загалом кількість населення, зокрема й через зовнішню міграцію, — каже Людмила Слюсар, провідна співробітниця Інституту демографії та дослідження якості життя імені М. Птухи НАНУ. — Та чи втричі? Не певна. Як на мене, це дещо завищена цифра. Зауважу, що частка молоді (ООН у своїх демографічних прогнозах бере до уваги вік 15 — 24 роки) у європейських країнах становить 10 — 12% населення. Для них також актуальною є проблема старіння населення.
— У побудову демографічних прогнозів закладають певні гіпотези щодо народжуваності, смертності та міграції. І залежно від того, які гіпотези закладено, здобувають різні результати, — додає Олександр Гладун, головний науковий співробітник Інституту демографії та дослідження якості життя імені М. Птухи НАНУ. — За однією з гіпотез, може бути так, як зазначають в ООН. Та згідно з нашими розрахунками, у 2040 році частка молоді в Україні може становити більш як 8% населення. Ми брали до уваги підконтрольні нам території, а ООН — всю територію країни.
Важливим фактором є те, коли закінчиться війна. Бо у час війни і через три-п’ять років після неї демографічна поведінка людей істотно різниться. А що ми не можемо визначити, в якому році РФ припинить агресію, на яких умовах, які території будуть нам підконтрольні, то цей прогноз є таким собі орієнтиром, це не істина в останній інстанції.
— Чим загрожує країні брак молоді?
● О. Гладун:
— Мало молоді означає, що з плином часу менше людей працюватиме, а кількість пенсіонерів збільшуватиметься. Як наслідок, виникнуть проблеми на ринку праці, труднощі з пенсійним забезпеченням. Дуже погано, коли такі процеси відбуваються стрімко. У нас скорочення населення розпочалося з 1993 року. Але це був поступовий процес — через міграцію, через те, що смертність перевищувала народжуваність. Країна поступово адаптувалася. Нинішня ж ситуація вимагає по-іншому поглянути на структуру економіки та на соціальну інфраструктуру. І вже з урахуванням цих чинників варто розробляти заходи для стабілізації та поліпшення ситуації. Важливо також досліджувати, що, крім війни, мотивує молодь до виїзду за кордон. Чи в нас так погано працюють державні інституції й немає умов для розвитку? Чи просто у молоді дуже завищені вимоги? Бо ж не факт, що за кордоном вони зроблять кращу кар’єру, ніж в Україні.
● Л. Слюсар:
— Так, воєнні дії, мобілізація — це ті чинники, які нині спричиняють великий відплив молоді з України. Але взнаки дається й освітня міграція. У нас дуже поширений трафарет, що у Європі освіта якісніша і що з дипломом європейського вишу легко буде працевлаштуватися за кордоном. На жаль, в Україні немає ніякої, так би мовити, антипропаганди, щоб цей наратив спростувати. Зрозуміло, у Європі багато провідних університетів. Але відомі випадки, коли наші діти, для прикладу, вступали до польських закладів низького рівня, лиш би навчатися за кордоном. Щоб молодь залишалася в Україні, треба також, щоб було більше довіри до влади, щоб була справедливість, зокрема й у питанні тієї ж мобілізації.
