Колегія суддів ВС під час розгляду справи дійшла висновку, що особа може не підлягати відповідальності за ухилення від призову, якщо: підтвердить належність до діючих згідно з чинним законодавством релігійних організацій, віровчення яких забороняє користуватися зброєю. А також — підтвердить щирість переконань не тільки словами, а й послідовними діями.
Підставою для такого висновку стала справа, в якій фігурував уродженець Івано-Франківська. У липні 2022 року чоловік мав з’явитися на призовну дільницю ТЦК та СП. Але не зробив цього, пояснивши, що, мовляв, військова служба суперечить його релігійним переконанням, зокрема пацифізму.
У суді першої інстанції чоловік розповів, що у 2000 — 2001 роках служив строкову службу. І за п’ять місяців до звільнення з армії увірував, хрестився і вирішив, що зброю у руки більше не братиме. Казав, що пізніше відвідував різні релігійні зібрання, але згодом зрозумів, що вони неправильно трактують Святе Письмо, тому планував з однодумцями організувати своє зібрання. Водночас зазначив, що станом на липень 2022-го та на час суду в жодних релігійних організаціях не перебуває. Попри всі аргументи, суди першої та апеляціної інстанцій визнали обвинуваченого винним в ухиленні від призову на військову службу. А Верховний Суд своєю постановою наголосив на правильності цих рішень. Чому?
— У цій справі суд взяв до уваги, що засуджений не належить до жодної релігійної організації, — пояснює Роман Лихачов, адвокат приймальні Української Гельсінської спілки з прав людини. — І не зміг надати докази наявності глибокого й непереборного конфлікту між його релігійними переконаннями й військовим обов’язком.
— А коли відмова від військової служби з релігійних міркувань може бути виправданою?
— У постанові Верховного Суду вказано, що особа має продемонструвати наявність у неї відповідних глибоких, щирих та послідовних релігійних переконань певними даними, крім власних слів і тверджень близьких осіб. Можливо, такими доказами будуть озвучені й опубліковані раніше заяви щодо своїх релігійних переконань, фото та відео присутності на зібраннях тощо. Причому задовго до повномасштабного вторгнення. Бо, на жаль, тепер досить багато осіб хочуть ухилитися від служби й можуть навмисно вступати в ті чи інші релігійні організації.
— А скільки в Україні зареєстровано релігійних організацій, віровчення яких забороняє користуватися зброєю?
— Згідно з постановою Кабміну, таких організацій десять: Адвентисти-реформісти; Адвентисти сьомого дня: Євангельські християни; Євангельські християни-баптисти; Покутники; Свідки Єгови; Харизматичні християнські церкви (та церкви, прирівняні до них згідно із зареєстрованими статутами); Християни віри євангельської (та церкви, прирівняні до них згідно із зареєстрованими статутами); Християни євангельської віри та Товариство Свідомості Крішни.
Але на практиці, навіть якщо людина справді належить до такої релігійної організації, її можуть мобілізувати й вимагати, щоб вона воювала зі зброєю у руках. Наприклад, тепер працюю з подібною справою. Представники ТЦК та СП вручили пастору однієї з організацій повістку, наразі він проходить навчання у центрі, де потрібно користуватися зброєю. Тож вже на цьому етапі виникають конфлікти. На мою думку, варто розробити систему направлення таких осіб на альтернативну службу в час війни.
