Як свідчить нова хвиля дослідження компанії Gradus, одна частина людей раціональніше та обережніше підходить до витрат, друга свідомо тримає планку звичного рівня споживання. Водночас для більшості при виборі товарів на першому місці — прагматизм.
— За підходами до споживання українців нині можна поділити на чотири основні категорії, — розповідає Євгенія Близнюк, соціологиня, засновниця і директорка дослідницької компанії Gradus. — Перша категорія (21%) дотримується накопичувальної моделі поведінки — вони економлять, ретельно планують витрати та формують запаси на майбутнє. Друга (27%) обирає стратегію раціональної оптимізації — ці люди також контролюють витрати, але роблять це без істотних змін у звичному способі життя.
До третьої категорії (23%) належать імпульсивні гедоністи (особи, для яких сенсом життя є задоволення, насолода та уникнення страждань. — Авт.) — вони орієнтуються на емоції тут і зараз, не відкладаючи життя на потім. Четверта категорія (29%) — люди, не схильні до економії, які прагнуть зберігати звичний рівень витрат, попри зовнішні обставини. Варто відзначити, що жодна з категорій не домінує.
— Як саме люди економлять у час війни?
— 47% опитаних скоротили бюджет на базові потреби. 82% уникають зайвих покупок. 77% намагаються купувати менше речей, але кращої якості. Єдине, на чому українці не заощаджують, то це на медобстеженнях та ліках, на освіті й розвитку.
Щоправда, є чимало таких, хто економить, та водночас не відмовляється від радощів життя. 88% намагаються жити “тут і зараз”. 85% дозволяють собі покупки для психологічного балансу. 59% готові витрачати на речі, що поліпшують емоційний стан. Це називають “компенсаторним споживанням”: люди скорочують певні витрати, але залишають собі маленькі радощі.
— Чим зазвичай керуються споживачі, роблячи нині покупки?
● Є. Близнюк:
— Війна змінила мотивацію покупок. Перемагає прагматизм: ціна, знижки, спеціальні пропозиції. А от престиж при виборі товарів залишається на останньому місці. 32% споживачів стали стриманішими у придбанні дорогих речей, 22% вважають, що такі покупки не на часі, 18% взагалі не цікавляться ними.
— Поведінка людей не залежить лише від їхнього фінансово-економічного становища, — зазначає завідувач лабораторії психології мас та спільнот Інституту соціальної та політичної психології НАПН України, професор Вадим Васютинський. — У психології є таке поняття, як “культура бідності”. Вона властива незаможним середовищам і передається з покоління в покоління. Носії культури бідності мають страх перед завтрашнім днем. Вони вважають: якщо грошей на все не вистачає, то треба розподіляти їх раціонально і заощаджувати на чому тільки можна.
В основі поведінки тих, хто живе тут і зараз, лежить та сама базова тривожність, з якою ми народжуємося. Захистом від неї є бажання контролювати своє життя. Якщо у попередньому випадку контролювати своє життя означає мати хоч якісь запаси на чорний день, то тут — жити на широку ногу, проявляти себе в усьому. Мовляв, подивіться, я тут і тут, я можу бути успішним. Це, власне, створює ілюзію контролю над життям.
