Статистика Нацбанку щодо шахрайських фінансових операцій вражає. За минулий рік зафіксовано 256 тисяч незаконних дій з картками. Збитки громадян зросли майже на чверть і сягнули 1,4 мільярда гривень! Як зазначають у НБУ, самих випадків шахрайства стало дещо менше: на один мільйон видаткових карткових операцій припало 27 незаконних транзакцій. Це на 14% менше, ніж було попереднього року. Однак на 30% збільшилася середня сума однієї шахрайської операції — із 4247 гривень у 2024 році до 5536 гривень минулоріч.
Найчастіше шахрайство з платіжними картками фіксують в інтернеті. Частка таких операцій сягає 83%. Водночас 17% випадків махінацій сталося через фізичні пристрої — банкомати, термінали самообслуговування, торговельні мережі. Цікава річ, більшість шахрайських випадків трапляється через те, що клієнти самостійно розголошують особисті дані, реквізити платіжних карток, підтверджувальні коди та паролі для проведення платіжних операцій, логіни та паролі для входу до інтернет-банкінгу. 90% загальної суми всіх збитків припадає саме на такі випадки.
— Насправді кількість шахрайських операцій з платіжними картками і сума збитків значно більші, — зауважує Сергій Денисенко, виконавчий директор компанії з кібербезпеки та цифрових експертиз CyberLab. — Проблема в тому, що не всі потерпілі звертаються до поліції. Зокрема у випадках, коли йдеться про втрату невеликої суми. Багато хто вважає: “Поліція зосереджує свою увагу на резонансних справах, їй не до мене, тому немає сенсу йти до райвідділу”. Дехто взагалі не розуміє алгоритму звернень до правоохоронців: куди саме варто подавати заяву, як її скласти. Зрештою, є певна недовіра суспільства до поліції. Однак варто розуміти: якщо об’єднати в одне провадження аналогічні випадки шахрайства, то легше вийти на зловмисника. А це означає, що можна буде запобігти злочинним діям з його боку в майбутньому і повернути кошти потерпілим.
— Чому люди часто втрапляють на гачок аферистів? Можливо, через те, що зловмисники постійно вдосконалюють свої схеми?
— Я б так не сказав, — зазначає Руслан Болгов, член правління Асоціації приватних детективів України. — Шахрайські схеми залишаються приблизно тими самими. Зловмисники лише шукають нові інформаційні приводи і роблять, так би мовити, апгрейд (оновлення.— Авт.) старих методів.
От була пандемія ковіду — з’явилися схеми фіктивної виплати тисячі за вакцинацію. Тоді, до речі, також побільшало випадків шахрайства у сфері онлайн-продажів. Адже до ковіду люди частіше робили покупки офлайн. Тепер війна. Зловмисники спекулюють на допомозі військовим, волонтерам, видурюють гроші в людей, в яких рідні безвісти зникли або перебувають у російському полоні. Для прикладу, шукають дані про таких військових у соцмережах (коли боєць зник, де, за яких обставин тощо), виходять на родичів, обіцяють за певну плату надати більше інформації про зниклого чи полоненого або ж допомогти у його звільненні. Не здивуюся, якщо тепер у мережі з’являться такого змісту повідомлення від шахраїв, які замаскуються під брендом великої мережі АЗС: “У нас пальне на 30% дешевше. Замовляйте! Пропозиція обмежена”.
Загалом шахрайство базується на трьох людських емоціях: страху, жалості та жадібності. Комусь, для прикладу, телефонують серед ночі, кажуть: “Ваш син потрапив в аварію і зазнав серйозних травм. Терміново потрібні гроші на операцію”. Родичі, налякані й заскочені зненацька, переказують кошти. Когось ошукують на довірі та співчутті — закликають переказати кошти дитині на лікування чи військовим на нуль. А дехто банально хоче халяви — ведеться на повідомлення на кшталт “Ви виграли приз. Сплатіть лише за доставку” або ж “Ви можете отримати фінансову допомогу від ООН. Заповніть анкету”.
● С. Денисенко:
— Нині користувачами мобільних пристроїв є всі категорії населення, зокрема й люди похилого віку. А старших людей значно легше ввести в оману через їхню, можливо, недостатню обізнаність у технологічних процесах чи у питаннях банківського обслуговування онлайн. Та й тиснути психологічно на літніх осіб простіше.
До слова, шахраї дуже часто використовують методи психологічного тиску. Розповім про свій досвід. Хотіли купити дитині цуценя — шукали на онлайн-майданчиках. Коли телефонував до деяких продавців, то вони просили одразу переказати половину коштів, а решту додати, коли приїду по собачку. Коли ж говорив, мовляв, зараз під’їду до вас і розрахуюся, то мене відразу кидали в чорний список, і більше я тих людей не чув та не бачив. Найцікавіше, що деякі наполягали: “Переказуйте завдаток уже, бо є інший покупець, він зараз скине гроші й ви втратите цю собаку”. Тобто зловмисники заганяють користувачів платіжних карток у такі ситуації, коли треба дуже швидко ухвалювати рішення.
— Які сценарії шахрайства нині найпоширеніші?
— Перший — повідомлення або дзвінки про нібито отримання державної чи міжнародної допомоги, після чого користувачі переходять за фішинговими (підробленими. — Авт.) посиланнями та вводять конфіденційні дані, — розповідає Олександр Карпов, директор Української міжбанківської асоціації членів платіжних систем ЄМА. — Другий сценарій — дзвінки від осіб, які видають себе за працівників банків, НБУ, СБУ або інших установ задля отримання реквізитів карток, одноразових паролів або спонукання до “термінових” операцій. Третя схема — повідомлення у месенджерах і соцмережах із пропозиціями легкого заробітку, які згодом переростають у вимогу здійснити переказ або оплату. Четвертий сценарій — заміна sim-картки після отримання доступу до фінансового номера (номера телефону, прив’язаного до банківського рахунку. — Авт.), що дозволяє зловмисникам входити у банківські сервіси та викрадати кошти або оформлювати кредити.
● С. Денисенко:
— Зауважу, що шахрайство зі sim-картками стало поширеним щодо українців, які виїхали за кордон через повномасштабне вторгнення. У Європі політика така, що в разі реєстрації документів, працевлаштування, отримання соціальної допомоги треба мати номер телефону тієї держави, в якій ви перебуваєте. Тому наші громадяни купують sim-картки тамтешніх мобільних операторів, а свою sim-картку можуть тривалий час не використовувати.
Шахраї, буває, телефонують на український номер, видаючи себе за представників мобільного оператора, та під різними приводами випитують sms-код. Отримавши цей код, вони можуть віддалено перевипустити sim-картку абонента та заволодіти його номером телефону. Для цього під час телефонної розмови вигадують різні легенди: пропонують оновлення до покращених стандартів зв’язку, стверджують, що ваша “сімка” нібито має проблеми з прийманням дзвінків і потрібно перейти на електронну sim-картку тощо. Доступ до фінансового номера дозволяє зловмисникам обходити захист інтернет-банкінгу та знімати кошти.
— Чи реально повернути гроші, які людина втратила, втрапивши у пастку шахраїв?
● Р. Болгов:
— Так, це можливо. Що швидше вдастеся до якихось контрдій, то більше шансів, що повернете гроші. Перше, що ви повинні зробити, — повідомити службу безпеки вашого банку про те, що вас ошукали. Якщо шахраї отримали дані вашої картки, заблокуйте її. Якщо ж ви випадково розкрили логін та пароль онлайн-банкінгу, втратили фінансовий номер телефону, то, крім платіжної картки, варто заблокувати рахунки та обліковий запис онлайн-банкінгу.
Друге — подайте електронну заяву на сайті кіберполіції. Третє — зверніться до найближчого відділення Національної поліції. Буде дуже добре, якщо зафіксуєте докази. Зробіть скриншоти листування, профілю шахрая, збережіть номери телефонів, з яких вам дзвонили, номер банківської картки, куди ви переказували кошти, та квитанції про оплату. Хай там як, але коли отримуєте чи бачите повідомлення про якісь подарунки чи виплати, завжди майте на увазі, що це може бути шахрайство.
