У 2023 році в селі Великий Дорошів на Львівщині з військовими почестями поховали чоловіка. Рідні не бачили його тіла у домовині, там були лише останки. За результатами ДНК-експертизи, це був місцевий житель Назар Далецький, боєць 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила. Родину повідомили, що воїн загинув 25 вересня 2022 року в Куп’янському районі на Харківщині.
Ідентифікацію чоловіка виконали фахівці Харківського Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру (НДЕКЦ) МВС України на підставі взірців ДНК невідомого військовослужбовця (його тіло, серед інших, правоохоронці знайшли на місці розстрілу колони українських бійців на Харківщині), і взірців ДНК матері Назара Далецького.
А 5 лютого цього року 46-літній боєць повернувся з полону. Отже, при встановленні особи загиблого сталася помилка.
Фото Коордштабу з питань поводження з військовополоненими
Велике щастя для родини Далецьких. Але жахіття для тисяч сімей, які хоронили своїх рідних у закритій труні, маючи на руках лише висновок ДНК-експертизи. Тепер серця цих людей гризтимуть сумніви й болісна надія: “А раптом і ми поховали не свого?”
Експертиза, проведена фахівцями Харківського НДЕКЦ, показала, що ймовірність біологічного материнства Наталії Далецької по відношенню до невпізнаного тіла становить 99,99987%. У чому ж могли прорахуватися експерти?
— Я не бачив цей експертний висновок, але 99,99987% — це дуже високий індекс ймовірності. Те, що це не мати й дитина, може бути хіба тільки в рідкісному, одиничному випадку, — каже Андрій Семиходський, молекулярний генетик і судово-медичний експерт з ДНК-ідентифікації. — Найімовірніші причини помилки, і, на жаль, від цього не застраховані навіть провідні лабораторії світу, — банально переплутані взірці, номери, штрих-коди. Не виключено, що зразок на якомусь етапі було неправильно задокументовано (наприклад, прізвище “Далецька” вказано замість прізвища іншої жінки — реальної матері невпізнаного чоловіка).
— Поясніть, будь ласка, а як саме відбувається ДНК-ідентифікація загиблих людей?
— Експерт отримує, приміром, два взірці. Перший — невідоме тіло, доступні фрагменти біологічного матеріалу (волосся, шкіра, зуби тощо). Інший — ідентифікована людина (як у цій ситуації — жінка, біологічна мати військового). У базі даних ці взірці реєструють. Далі з них виділяють ДНК і в спеціальній апаратурі піддають їх процесу ПЛР (полімеразно-ланцюгова реакція). У результаті специфічні ділянки ДНК (STR-маркери) багаторазово копіюються. Після цього, за допомогою генетичного аналізатора, отримуються ДНК-профілі (“генетичні відбитки”) ідентифікованої жінки й невідомого тіла. Далі ці профілі піддають математично-статистичному аналізу. Завдання: виключити чи не виключити спорідненість “мати-дитина” осіб, яким профілі належать. Бувають ситуації, коли експерти не можуть сказати однозначно: так чи ні. Бо є незбіги по одному чи двох маркерах, що може бути викликане, зокрема, мутаціями. Тоді рекомендують провести додаткове дослідження. Наприклад, із взірцем ДНК біологічного батька чи інших родичів.
— А чи можливий випадковий збіг ДНК-профілів?
— Технологія ДНК-аналізу при коректному проведенні надзвичайно надійна. Невиключення спорідненості “мати-син” у двох неспоріднених людей — унікальне явище.
— В експертному висновку, який видали родині Далецьких, була рекомендація провести додаткове дослідження іншим методом або з використанням зразків іншого родича. Про що це може свідчити: був сумнів?
— Судячи з усього — так. Але дивно, що НДЕКЦ рекомендував це людям, адже Науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС України — єдина організація у країні, яка подібні дослідження виконує.
— Тепер Міністерство внутрішніх справ ініціює перевірку результатів усіх ДНК-експертиз, виконаних із застосуванням лише одного методу дослідження. Які альтернативні методи застосовуються у подібних ситуаціях? I чи реально, на вашу думку, провести таку масштабну перевірку?
— Основний спосіб ідентифікації невпізнаних людей, що застосовується криміналістами в усьому світі, — це аналіз так званих STR-маркерів (простих тандемних повторів). Інший, але менш поширений, аналіз мітохондріальної ДНК. У цьому випадку вивчається ДНК, що передається лише по материнській лінії. Але повторюся: головна проблема — не в методі, а в людському факторі, який, вочевидь, мав місце у випадку із Далецьким.
Щодо перевірки результатів усіх ДНК-експертиз — так, це можливо. Адже ДНК кожного ідентифікованого воїна — це речовий доказ у кримінальній справі, яка, згідно із законодавством, має зберігатися багато років. ДНК-профіль — в електронному варіанті в базі даних. Виділена ДНК — теж. Така перевірка забере багато часу й людських ресурсів. І питання не лише в тому, як довго це триватиме. На мою думку, перевіряти має комісія, куди входитимуть не лише експерти НДЕКЦ МВС, а й представники СБУ, ЗСУ, ліцензувальних органів, правозахисники та інші. І всі вони мають бачити результат, а не лише представники структури, яка проводила дослідження.
— Експерт, який проводить експертизу ДНК, несе кримінальну відповідальність за свої помилки? Чи в цій ситуації можливе покарання винуватців і яке?
— Експерту загрожує кримінальна відповідальність за завідомо неправдивий висновок, за службову недбалість, — додає юрист Української Гельсінської спілки з прав людини Євген Федоричев. — Якщо цього не буде доведено, то, швидше за все, винуватець обмежиться дисциплінарним стягненням.
— Як тепер Назарові Далецькому поновити свої документи? Чи не виникне з цим проблема, адже чоловік — офіційно померлий?
— Доведеться звертатися до суду, щоб анулювати актовий запис про смерть. Факту звільнення з полону, свідчень рідних навряд чи вистачить. Можливо, знадобиться й нова експертиза ДНК Назара та його матері.
