У березні далекобійні безпілотники Центру спецоперацій “Альфа” СБУ успішно відпрацювали по інфраструктурі нафтового терміналу порту “Усть-Луга” в Ленінградській області РФ. Через цей ключовий морський порт здійснюється експорт нафти, у тому числі з використанням суден так званого тіньового флоту. Наші дрони влаштували “бавовну” і ще в одному важливому експортному нафтовому хабі РФ на Балтійському морі — у порту “Приморськ”.
— Думаю, що такі удари — це справді єдиний дієвий аргумент, який може змусити Путіна припинити агресію, — вважає Володимир Омельченко, директор енергетичних програм Центру Разумкова. — Жодні фейкові перемовини так не наближатимуть завершення війни, як здатність Сил оборони України знищувати головні експортні маршрути російської нафти. Якщо такі удари триватимуть і надалі, то РФ не зможе збільшувати свої доходи через зростання цін на нафту. Якщо й надалі спостерігатиметься нарощування темпів нашої далекобійності по експортних маршрутах Росії, то існує доволі висока ймовірність завершення бойових дій уже цього року. Війна закінчиться тоді, коли Кремль не матиме можливості її фінансувати.
— За оцінками західних експертів, Україна завдала шкоду 40% експортних потужностей Росії завдяки ударам по “Приморську” та “Усть-Лузі”, — каже Іван Ус, головний консультант Національного інституту стратегічних досліджень, кандидат економічних наук. — Тепер є суттєве підвищення світових цін на нафту. Але Росія на цьому не може заробити завдяки українським дронам. Невипадково російський диктатор звернувся до своїх олігархів з вимогою “скинутися” грішми. Росія не може воювати й паралельно забезпечувати розвиток власної економіки. Тому рано чи пізно перед Путіним постане дилема — а чи варто продовжувати війну?
— Якщо Україні вдасться “обнулити” російський експорт енергоносіїв на Чорному та Балтійському морях, то можна припустити варіант, що війна завершиться. Але цього досягти буде непросто. Сили оборони вибрали правильну тактику ураження. Ми бачимо системні дії, малий інтервал між ударами, масовані нальоти, прокладання коридорів у щільній системі ворожої ППО, — додає Михайло Гончар, президент Центру глобалістики “Стратегія ХХІ”. — І маємо добрий результат. Не думаю, що в квітні з “Усть- Луга” та “Приморська” буде можливий експорт. Тому Росія тепер буде змушена максимально закачувати нафту в нафтосховища та системи “Транснафти”. А коли резервуарні парки будуть заповнені, то доведеться “глушити” нафтовидобуток.
— Чи не знайде РФ альтернативні шляхи для експорту?
● М. Гончар:
— Росія має ще декілька терміналів, але вони за своєю потужністю поступаються “Приморську” та “Усть-Лузі”.
● В. Омельченко:
— Це можуть бути порти Чорного моря. Тому Силам оборони потрібно працювати й по чорноморських терміналах “Шасхеріс” та “Туапсе”.
— А як удари по НПЗ впливають на можливості Росії вести війну?
● М. Гончар:
— Сили оборони атакували два НПЗ “Киришинефтеоргсинтез” та “Ярославльнефтеоргсинтез”. Завод у Кіришах випускає нафтопродукти для потреб Північного та Балтійського флоту РФ. Ярославський НПЗ виробляє оливи та мастила, котрі потрібні для функціонування різних механізмів: починаючи від БТРів, танків, закінчуючи ЗРК сімейств “Бук”, “Тор”, “Панцир” та авіатехніки. Відповідно дефіцит олив та мастил теж зменшує спроможність ворога вести бойові дії.
