Ця історія почалася 30 жовтня 2023 року. Тоді підрозділ бійця 22-ї окремої механізованої бригади 54-річного Володимира “Тихона” Гудіми зайняв позиції неподалік Кліщіївки, пише державне видання “АрміяInform”.
Боєць півтора місяця воював у ворожому тилу: як йому вдалося вижити
“30 жовтня ми заходили, 10 бійців, трьома групами. На півдорозі третя група потрапила під дрон. Хлопці, слава Богу, всі живі. Але “300-ті”. Другої ночі була спроба заходу ДРГ. На сусідній позиції їм закинули гранату. Я не пам’ятаю, один точно був “200-й” у хлопців і один начебто поранений”, — розповів “Тихон” інформагентству.
На третій день, уже на його позицію зайшла ДРГ, але її знищили. при цьому загинув один з бійців 80-ї бригади. 4 листопада групу мали замінити, але зміна не могла прийти на позиції.
Того ж, четвертого, дня двоє бійців підрозділу “Тихона” — “ВДВ” та “Борода” — пішли по воду. Назад вони вже не повернулися. Радіостанція розрядилася. Боєць ховався від дронів, тож знайти його аеророзвідники бригади не могли.
Візуальний контакт із сусідньою позицією був ще 7 листопада, а восьмого росіяни пішли в наступ. Того ж дня українських військових недалеко від себе уже не бачив.
У коментарі “Громадському” Володимир Гудіма пояснив, що його врятувало розташування позиції. Вона була ніби збоку від дороги, тож росіяни її оминали.
“Мене не бачили ні наші, ні росіяни. Бо коли з'являвся дрон, я завжди ховався. Хоча наші теж шукали, де люди… Але ж я не знаю, чий це дрон — наш чи ні”.
Того ж дня до військового в окоп заскочили двоє росіян. У темноті вони, ймовірно, не розгледіли форму й кинулися мародерити. Тихон виліз через інший вхід і кинув гранату.
“Цих “одиничних”, які під час обстрілів стрибали в сусідній окоп, я і знищував. На моїй позиції я так вразив людей 10–12. Кажу, їх наче магнітом туди тягнуло.Там уже лежала купа тіл, а вони все одно туди лізли й лізли…”.
Боєць ЗСУ розповів, навіщо відрізав собі палець
Захисник розповів, що в тилу в окупантів йому найбільше хотілося пити.
“Якщо дощ пройшов — це свято. Пусті пляшки з калюж поначерпував… А що робити? Вода є вода. Іноді доводилось пити й свої випорожнення. Потім похолодало, пішов сніг. Удень він танув, а я тоді ставив банку — і так воно помалу капало”, — розповідає захисник.
В одному з окопів окупантів захисник знайшов кілька банок тушонок. На них протримався понад тиждень.
Наприкінці листопада захисник вирішив виходити до своїх, але збився зі шляху і натрапив на росіян.
“Вони мене побачили, а я їх. Я просто взяв гранату і кинув. Один упав, а другий встиг зістрибнути в бліндаж”, — пригадує чоловік. Тоді він почув ще один вибух.
“Я глянув: палець висить… Його все одно було не врятувати, відразу ампутував. Зрізав ножицями, які були в аптечці. Обробив руку спиртовими серветками й колов собі знеболювальні. Це врятувало — загноєння на руці не було”, — розповів захисник.
Після поранення Гудім пробув на цій позиції ще приблизно місяць. Сил і їжі вже не було, тож вирішив ризикнути. На той час українські сили на цьому напрямку вже почали контрнаступ. І коли Володимир Гудіма виходив з "оточення", то ще не знав, що він перебуває на позиціях ЗСУ. Українські захисники і помітили “Тихона”.
"А як ви дізналися, що я свій?", — розповів про зустріч із ними боєць. "А ми в приціл побачили в тебе тризуб на шапці, через це по тобі й не стріляли", — згадує воїн відповідь своїх рятівників.
Нині він проходить реабілітацію у військовому шпиталі.
Підписуйтесь на сторінку "Експресу" у Facebook
