Згідно з ліцензією Міністерства фінансів США, дозвіл стосується нафти, завантаженої на судна до 12 березня 2026 року, і діятиме протягом 30 днів — до 11 квітня.
Глава відомства Скотт Бессент пояснив, що цей захід спрямований на збільшення глобальних поставок сировини, яка застрягла в морі через збої у логістиці на Близькому Сході, й не принесе Кремлю суттєвої фінансової вигоди.
Рішення адміністрації Дональда Трампа спровокувало різку критику всередині країни. І не тільки. Так, губернатор Каліфорнії Гевін Ньюсом вкрай жорстко відреагував на послаблення обмежень, назвавши американського президента “цуценям” Володимира Путіна. Президент Євроради Антоніу Кошта заявив, що одностороннє рішення Вашингтону про тимчасове скасування деяких санкцій “викликає занепокоєння”, адже це впливає на безпеку Європи. А канцлер Німеччини Фрідріх Мерц назвав такий крок Штатів “неправильним” і “хибним”.
— Скасування санкцій фактично стосується тих партій нафти, які вже перебувають у світовому океані на танкерах і не могли зайти до портів, оскільки учасники ринку не розуміли, як на такі операції відреагують США, — каже Іван Ус, головний консультант Національного інституту стратегічних досліджень, кандидат економічних наук. — Близькосхідне загострення призвело до нестачі нафти. Тому, щоб врятувати світову економіку від кризи, США вирішили вивести деяку російську нафту з-під санкцій. Сподіваюся, що довше як до 11 квітня ці зміни не діятимуть.
На жаль, це рішення Вашингтону запустило ланцюгову реакцію. Наприклад, вже Румунія звернулася до США з проханням дозволити відновити роботу нафтопереробного заводу Petrotel, що належить російській компанії “Лукойл”. У Таїланді готуються до переговорів з Москвою щодо можливих поставок нафти. Бангладеш також просить Вашингтон дозволити закупівлю енергоресурсів із РФ.
— Йдеться про понад 100 мільйонів барелів російської нафти, щодо якої скасовані санкції, — каже Михайло Гончар, президент Центру глобалістики “Стратегія ХХІ”. — Це, на мою думку, не стабілізує ринок. Адже така кількість нафти відповідає одному дню світового споживання (на сьогодні це 106 мільйонів барелів).
— А скільки Росія може заробити на продажу такої нафти?
● М. Гончар:
— За різними підрахунками, — 10 мільярдів доларів. Формально йдеться лише про короткострокову ліцензію, яка має стабілізувати світовий енергетичний ринок на тлі зростання цін. Але небезпека в іншому. Дональд Трамп обмовився, що, можливо, санкції щодо російської нафти не потрібно буде відновлювати. Тому невідомо, чого чекати після 12 квітня, враховуючи непередбачуваність господаря Білого дому. Росіяни сподіваються, що скасування санкцій буде пролонговано. Якщо хтось переконає Трампа, що це допоможе зменшити ціну на нафту у світі, він може піти цим шляхом.
● І. Ус:
— Ці ймовірні 10 мільярдів доларів не здатні закрити діру в бюджеті РФ. Але що довше триває конфлікт на Близькому Сході, то вигідніше це Кремлю з економічної точки зору. Зростання світових цін на нафту штовхають ціну й на російську марку Urals. Крім того, немає чіткого способу перевірити, чи не використає РФ це місячне вікно для завантаження додаткових суден та максимізації прибутку.
— Хто може купити цю нафту?
● М. Гончар:
— Здебільшого Індія. Саме ця країна призупинила свого часу її придбання на тлі погроз з боку США.
● І. Ус:
— А ще — Бразилія, Індонезія, Китай, Туреччина. Це основні споживачі російської нафти.
