У німецькому уряді вважають, що мільйони українців вирушать до Західної Європи, а Німеччина буде однією з країн призначення. “Якщо ми не змінимо нашу стратегію підтримки України, то найгірший сценарій масової втечі з України й поширення війни на країни НАТО стане значно імовірнішим”, — наголошують німецькі аналітики. Наскільки обгрунтовані їхні прогнози?
Про це — у розмові з експертом-міжнародником Вадимом Трюханом, директором Інституту соціально-політичного проектування “Діалог” Андрієм Миселюком та політичним оглядачем Віталієм Портниковим.
— Чи справді 10 мільйонів українців може виїхати до Європи в разі негативного для нас сценарію у війні?
● В. Трюхан:
— Після 24 лютого 2022 року за кордон виїхало понад 14,5 мільйона українців. Приблизно 11,7 мільйона — до країн Євросоюзу. 7,7 мільйона отримали в Європі тимчасовий захист. Крім того, майже 5 мільйонів українців є внутрішньо переміщеними особами. Як бачимо, переважно українці намагаються потрапити до Європи.
Не відкидаю, що нова хвиля біженців може становити понад 10 мільйонів осіб. Адже українці побачили: росіяни на окупованих територіях фактично чинять геноцид — позбавляють людей медичного і соціального захисту, вдаються до катувань, гвалтувань, принижень тощо.
● В. Портников:
— Німецька опозиція вважає прогнози федеральної влади оптимістичними й наголошує, що в разі поразки України у війні 10 мільйонів нових біженців у країнах ЄС — занижена оцінка. Мовляв, таких людей може бути значно більше. Велика кількість українців не бажатиме жити на території, яку контролюватиме терористичний уряд Путіна.
— Наскільки критичною для Європи може бути нова хвиля біженців з України? Чи справді найбільше їх осіло би в Німеччині?
● В. Портников:
— Міграція до Європи 10 мільйонів осіб буде для неї найбільшою гуманітарною катастрофою зі 40-х років минулого століття. Цю хвилю біженців не можна буде порівняти навіть із тією, яку європейці пережили внаслідок громадянської війни у Сирії.
Тоді Європа домовилася з турецьким президентом Реджепом Ердоганом про те, що Туреччина стане головним притулком для біженців зі Сирії. У випадку з Україною Німеччина відіграватиме головну роль, бо у країн Центральної Європи може не вистачити ресурсів для забезпечення значної кількості людей.
● В. Трюхан:
— Усі резерви та можливості для підтримки біженців, які Європа мала, фактично вичерпалися з першою хвилею вимушеної міграції з України в 2022 році. Тому деякі європейські лідери намагаються використати цей аргумент для того, щоб переконати своїх колег: дешевше допомогти Україні вистояти, аніж оплачувати наслідки окупації її Росією.
● А. Миселюк:
— На сьогодні найбільше наших біженців у Німеччині. Українці й далі обиратимуть цю країну, адже там утікачам від війни виплачують соцдопомогу, дають час на те, щоби адаптуватися, вивчити мову. Але, звісно, великий наплив мігрантів був би для Німеччини тягарем.
— Які ще ризики тут бачите?
● В. Портников:
— Гуманітарна катастрофа може призвести до кризових явищ у самому Євросоюзі, поглиблення конфронтації в європейських суспільствах. Відбуватиметься боротьба між тими, хто вважатиме, що прийняття нових мігрантів з України — це обов’язок ЄС, який виявився нездатним допомогти сусіду в боротьбі з окупантами, і тими, хто наполягатиме, що потрібно відправляти мігрантів назад в Україну, тобто вже в об’єднану Російську імперію, і встановлювати доброзичливі стосунки з РФ. Мовляв, варто рахуватися з новими реаліями.
Що робити, щоб запобігти цій катастрофі? Треба більше допомагати Україні у війні з Росією, не допустити поразки України й тріумфу Путіна та росіян.
— Чи можемо сподіватися на те, що європейські країни допомагатимуть нам більше?
● В. Трюхан:
— Бажаний для нас сценарій — щоби уряди європейських держав щонайменше вдвічі збільшили обсяги підтримки України — і зброєю, і фінансами. Але таке навантаження можуть витримати не всі. Наприклад, Німеччина в 2024 році майже вдвічі збільшила допомогу Україні, зокрема зброєю. А деякі інші країни не можуть цього зробити. Це нагадує ситуацію з вимогою США до держав — членів НАТО довести рівень витрат на оборону до 2% ВВП. 18 країн погодилися виконати цю вимогу, а для 13-ти це стало непосильним завданням.
На мій погляд, деякі країни збільшуватимуть нам допомогу, а деякі й далі намагатимуться відсидітися в окопах. Це не лише Словаччина і Угорщина. Наприклад, Греція відмовляється постачати Україні ракети С-300 (дивно, бо ми використовуємо їх для захисту від ракетних ударів Росії, а не для нападу на території противника). Як бачимо, заклики щодо збільшення допомоги Україні знаходять відгук не в усіх головах та не в усіх серцях європейських політиків.
