Чоловік звернувся до суду із позовом до управління патрульної поліції у жовтні минулого року. Просив скасувати постанову у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за перехід проїжджої частини у невстановленому місці і штраф у розмірі 255 гривень.
У суді порушник розповів, що переходив дорогу на площі Адама Міцкевича у Львові. А що пішохідного переходу поблизу не було, попередньо упевнився, що немає небезпеки, і рушив через дорогу. Власне там його зупинили патрульні. Суд скасував постанову про накладення адміністративного стягнення за частиною 1 статті 127 КУпАП і припинив провадження у справі. Тож тепер з держбюджету на користь позивача мають стягнути 536,80 гривні судового збору.
— Зважаючи на кількість оскаржень постанов поліції щодо частини 1 статті 127 КУпАП за останні п’ять років (363 рішення судів), можна дійти висновку, що протягом цього часу істотно побільшало випадків притягнення пішоходів до адміністративної відповідальності за перехід дороги у невстановленому місці, — розповідає Олег Мицик, адвокат. — І водночас, відповідно до судової практики, у 90% випадках суди скасовують постанови Нацполіції, якщо пішохід їх оскаржує: переважно — через недоведеність вчинення особою адміністративного правопорушення.
— Що це означає?
— Те, що правоохоронці не надають, крім постанови, інших доказів порушення особою ПДР України, наприклад, записів вуличних відеокамер чи запису з бодикамери поліцейського. Тобто проблема — у низькій якості підготовки матеріалів патрульними. Зазвичай представники поліції і до суду не з’являються, а обмежуються запереченнями проти позову.
У цій справі наявний відеозапис з бодикамери поліцейського. Однак ракурс зйомки такий, що на нього не потрапив ні пішохідний перехід, ні підземний, які насправді є. Не подано до суду і схеми визначеної ділянки дороги з позначенням пішохідних переходів (підземних переходів) у цьому місці.
— За яких умов пішохід усе-таки має право переходити дорогу поза переходом?
— Відповідно до пунктів 4.7 та 4.8 ПДР України, пішоходи повинні переходити проїжджу частину на пішохідних переходах — підземних і надземних. Якщо ж їх немає — на перехрестях по лініях тротуарів або узбіч. Коли в зоні видимості нема переходу або перехрестя, а дорога має не більше як три смуги руху для обох його напрямків, дозволяється переходити її під прямим кутом до краю проїжджої частини в місцях, де дорогу добре видно в обидва боки. І лише після того, як пішохід упевниться в тому, що небезпеки немає. Тобто пішохід може здійснювати перехід проїжджої частини поза пішохідним переходом лише в разі дотримання згаданих умов.
