Сміливий, сильний духом, порядний та справедливий — так відгукуються близькі та знайомі про Ігоря Пастушенка. Він воював із липня 2022 року, отримав важке поранення, але після тривалої реабілітації знову повернувся на фронт.
“Ігор виріс у Дзюнькові, що на Вінниччині. Згодом переїхав до села Кисляк, де працював на агропідприємстві водієм навантажувача, — розповідає дружина воїна Ольга Пастушенко. — Чоловік мав впертий, непростий характер. Але при цьому був веселуном, завжди на позитиві”.
З майбутньою дружиною познайомився на роботі.
“Спочатку ми не були налаштовані на стосунки, тим паче, що в Ігоря попередній шлюб не склався. Попри це, чоловік всіляко допомагав синові. Але згодом почали зустрічатися, зрештою побрались, — додає співрозмовниця. — Народилась наша донечка Домініка, якій нині п’ять років. Ігор був дуже уважним, відповідальним та ласкавим татом. Прагнув, аби ми жили в достатку й усе для цього робив. Планував придбати власний будинок, відкрити автосервіс і займатись улюбленою справою — ремонтувати машини. Це йому добре вдавалося. Чоловік мав золоті руки”.
Але всі мрії перекреслила велика війна. У липні 2022-го Ігоря Пастушенка мобілізували.
“Він зателефонував і сказав, що щасливий, бо потрапив до легендарної 80-ї десантно-штурмової бригади. У вересні чоловік отримав важке поранення на сході, — провадить далі дружина. — Але після тривалої реабілітації знову повернувся на Донеччину, де пройшов запеклі бої. Невдовзі Ігоря перевели до 82-ї окремої десантно-штурмової Буковинської бригади. Далі було навчання у Німеччині, в місті Рамштайн. Потім коханий виконував обов’язки інструктора. Про війну багато не розповідав. Йому боляче було згадувати, як гинули побратими”.
Востаннє Ольга розмовляла з чоловіком 18 вересня 2023 року. “Ігор повідомив, що йде на завдання, тому певний час не буде на зв’язку, — каже дружина. — А через декілька днів прийшло сповіщення, що коханий зник безвісти. Вже пізніше ми дізнались, що сталося це біля Вербового на Запоріжжі. Того дня ворог обстрілював наші позиції з протитанкових ракетних комплексів і FPV-дронів протягом семи годин. Через пів року після зникнення чоловіка до мене зателефонував слідчий з Черкас і повідомив, що в межах обміну ворожа сторона повернула тіло з документами мого чоловіка. І попросив здати вдруге аналіз ДНК. 13 вересня минулого року стало відомо, що є збіг з ДНК доньки та свекра. І наші надії на те, що Ігор живий, обірвалися”.
Поховали 30-річного головного сержанта у рідному Дзюнькові, як він і заповідав. Бійця посмертно нагородили орденом “За мужність” ІІІ ступеня.
“Найважче — пояснювати донечці, що її тато більше не пригорне та не потішить, — зазначає дружина захисника. — Це так несправедливо, що війна забирає найкращих”.
