12 травня свій ювілей відзначатиме один із найвідоміших сучасних художників України. Іванові Марчуку виповнюється — не багато, не мало — дев’яносто років! І в такому поважному віці він не випускає пензля з рук, тішачи шанувальників мистецтва новими картинами. Ми ж напередодні дня народження видатного галичанина зібрали цікаві факти з його біографії.
1. МАЛЮВАВ СОКОМ ЯГІД. Іван Марчук народився у багатодітній сім’ї, що жила в селі Москалівка на Тернопільщині. Мав троє сестер, які пильнували брата. І це було не зайвим, адже той ріс справжнім розбишакою та лазив по деревах у саду, мов Мауглі. Проте згодом непосидько трохи вгамувався й несподівано став виявляти інтерес до малювання.
Зрозуміло, що такої розкоші, як олівці, в хаті не було. Однак він знайшов вихід із ситуації: зривав у полі квіти та намагався ними щось виводити на папірці, вихопленому з-під рук у батька. У хід також йшли різні рослини та ягоди, сік з яких правив за фарби. “Шедеври” біг показувати сестрам. Вони були його першими критиками та всіляко вітали творчі експерименти...
“У дитини був величезний потяг до малювання, — каже Тамара Стрипко, біографка Івана Марчука. — Тому, коли згодом, під час навчання у школі, йому подарували на Новий рік альбомчик, це була така радість! Та подія, признавався потім художник, змінила його долю”.
2. ЯК ВІН ЦЕ РОБИТЬ? За приблизними підрахунками, художник створив п’ять тисяч картин. Ці роботи поділено на п’ятнадцять циклів. Цікаво, що написані вони в різних стилях і різній техніці. Хоч основна “фішка” Івана Марчука — так званий пльонтанізм. Не шукайте того терміна в мистецьких довідниках, адже це новотвір.
“Західноукраїнський діалектизм “пльонтати” означає заплутувати, плести або ж мережити, — розповідає Ірина Хоменко, співробітниця відділу актуального мистецтва Національного музею “Київська картинна галерея”. — По суті він створює із цівок фарби таку собі павутинку. Це доволі копітка робота... Проте незвичайна техніка дає дуже цікавий ефект об’ємності й світіння”.
“На певному етапі Марчук відмовився від пензлів, а став використовувати шприци, — каже народний художник України Любомир Медвідь. — Він наповнював їх фарбою відповідної консистенції й таким чином — фактично голкою — малював. Це дозволило сплітати різні тони й кольори, а головне — досягти несподіваних світлових ефектів”.
3. ЗАТЯТИЙ ХОЛОСТЯК. Іван Марчук ніколи не скаржився на брак уваги жінок до своєї персони. (Як і вони — на його). Проте до РАЦСу художник навідувався лише один раз. Його обраницею стала красуня на ім’я Софія. Втім їхній шлюб не був тривалим. Хтозна, що стало причиною, але пара невдовзі розлучилася.
Після того галичанин жодного разу офіційно не оформлював свої стосунки. Навіть із мистецтвознавицею Аллою, яка подарувала йому доньку. Очевидно, там теж не все було так просто, адже дитині дали прізвище не батька, а матері. Дівчинка виросла й стала скрипалькою. Нині Богдана Півненко — народна артистка України, лауреатка Шевченківської премії, керівниця уславленого ансамблю “Київська камерата”.
4. ЖИВЕ У ВІДНІ. Багато років Іван Марчук мріяв виїхати на Захід, але така можливість з’явилась щойно під час “перебудови”. Він полетів за тридев’ять земель — до Австралії. Певний час перебував там, а потім подався до Канади й США. В останній країні провів понад десять років, проте після теракту 11 вересня 2001-го повернувся до України.
Знову полишити Київ Іванові Степановичу довелося після початку повномасштабної війни. Тепер летіти кудись за океан не випадало, тож художник обрав ближчу локацію — австрійську столицю. Сьогодні він живе в центрі міста й має можливість — це, мабуть, найважливіше — малювати. Власне у Відні галичанин і зустрічатиме ювілей. У день уродин митця у палаці Шенбрун відкриють ретроспективну виставку та влаштують концерт. Серед його учасників — “Піккардійська терція”, пісні якої, виявляється, любить іменинник.
“Так, ми виступатимемо на ювілейному вечорі Івана Марчука, — підтвердив заслужений артист України Славко Нудик. — Звичайно, для нас це велика честь привітати з 90-літтям видатного художника, якого за кордоном давно називають не інакше як генієм. Дай Боже, кожному з нас дожити до таких поважних років і далі займатися творчістю!”
5. ХОДИТЬ ПІШКИ. Звісно, багатьох цікавить “секрет довголіття” Івана Марчука. По-перше, він і сьогодні дотримується чіткого режиму дня. По-друге, щоранку робить руханку, точніше — комплекс із тринадцяти вправ. По-третє, вилучив зі свого раціону певні продукти: майже не вживає хліба, м’яса, молока. Натомість любить рослинну їжу, зокрема печену картоплю. А ще — багато ходить пішки. На щастя, у Відні чимало парків, де можна помилуватися весняними квітами й погодувати лебедів. Знали б пернаті, хто той сивий пан із довгими вусами, що так щедро пригощає їх хлібом.
