Олександр був досвідченим воїном, пройшов АТО. У час великої війни служив старшим бойовим медиком, врятував життя десяткам побратимів. Але сам повернувся додому на щиті.
“Саша народився у селищі Красноїльськ на Буковині. Але невдовзі ми переїхали у Полтавську область. З дитинства займався баскетболом, любив малювати. На “відмінно” закінчив художню школу. Неодноразово виставляв свої роботи на всеукраїнські конкурси й займав призові місця. У 2014 році син навіть організував у Полтаві персональну виставку, — розповідає мама воїна Ірина Яковенко. — Окрім живопису, захоплювався військовою справою. Вступив до військово-патріотичного клубу “Гвардія”, а згодом очолив його (клуб перейменували в “Штурм”). Навчав дітей тактичної медицини й навичкам самооборони. Після Євромайдану Сашко поставив нас перед фактом, що буде військовим. Тож як тільки досягнув повноліття, підписав контракт із ЗСУ”.
Олександр Швець служив у 35-й бригаді морської піхоти. Дев’ять місяців воював в АТО. “Син був мужнім і відповідальним воїном. Ніколи не ховався за спинами інших, — зауважує пані Ірина. — На початку повномасштабного вторгнення Сашко служив на Полтавщині. Але завжди докоряв собі, що не на передовій. На той час його молодший брат воював на Слов’янському напрямку. Тож паралельно Саша почав волонтерити. Кожні десять днів збирав для хлопців допомогу й вирушав на “нуль”.
А ще Олександр до безтями кохав свою другу половинку. “Ми познайомилися зовсім випадково, на вечері у спільного друга. Відтоді й почалася наша історія кохання. У Саші від першого шлюбу була донька Марія. А в нас народився син Макар. Він був люблячим, турботливим чоловіком і татом”, — запевняє дружина Дарія.
Навесні 2023 року воїн перевівся до 38-ї бригади морської піхоти. Пройшов навчання в Іспанії з тактичної медицини. Повернувшись, став ротним медиком із позивним “Швед”. “Саша не один раз казав, що Україна має перемогти в цій війні, — зазначає дружина. — Бо інакше воювати доведеться нашим дітям. Чоловік виконував бойові завдання на Донеччині, а згодом їхню бригаду перекинули на Херсонщину”.
Свій останній бій молодший сержант Олександр Швець прийняв 21 жовтня 2023 року. “Зранку того дня син ще написав дружині смс-повідомлення: “Поцілуй малого й скажи, що тато його дуже любить”. А потім... Сашко отримав смертельне поранення, коли проводив евакуацію побратимів з лівого берега Дніпра поблизу Кринок”, — витираючи сльози, розповідає мати.
Поховали 25-річного воїна у селищі Скороходове на Полтавщині, де пройшло його дитинство. На будівлі військово-патріотичного клубу “Штурм” відкрили пам’ятну меморіальну дошку на його честь. Також історія про життя і боротьбу Олександра увійшла до артпроєкту “Наші”. “Слухаючи розповіді побратимів про нього, я з гордістю можу сказати, що гарно виховала сина”, — насамкінець каже Ірина Яковенко.
