Про його нагороди — якщо не “золоту” чи “срібну”, то бодай “бронзову” — мріють, звичайно ж, усі, хто працює на арені. Проте таланить одиницям. Цьогоріч щасливцем став Дмитро Онищенко.
Він — повітряний гімнаст. З п’яти років бере участь у різних фестивалях. На рахунку талановитого хлопчика їх десятки. Зібравши урожай нагород на українських конкурсах, взявся до підкорення міжнародних. Так, у листопаді переміг на Italian circus talent festival, де й отримав запрошення до Монте-Карло.
“Протягом двох місяців ми інтенсивно готувалися до цього конкурсу”, — каже “Експресу” Надія Онищенко, мама юного артиста, вона ж його тренерка. Та її синові не звикати до насиченого режиму. Дмитрик і раніше займався шість разів на тиждень! Не тільки повітряною гімнастикою, а й жонглюванням, еквілібром, акробатикою і навіть фігурним катанням.
“Звісно, підготовку до фестивалю ускладнювали повітряні тривоги, — додає Дмитро Онищенко, батько маленького артиста, теж тренер. — Тому як фізично, так і психологічно було непросто. Але, слава Богу, дитина трималася молодцем. Навіть коли масовані обстріли в Києві відбувалися щодня, все одно треба було тренуватися. І він це прекрасно розумів”.
Зазвичай щороку в Монте-Карло змагаються декілька українських артистів. Були такі фестивалі, коли наші зірки здобували нагороди в усіх номінаціях. Проте 2025- го Дмитрик Онищенко був єдиним учасником з України. З огляду на вік брав участь у дитячому конкурсі New generation, де й виборов престижного “Срібного клоуна”. Причому був наймолодшим соло-артистом.
Чи не тремтіли колінця у школяра, коли він виходив виступати перед поважним журі? “Хвилювання трошки було”, — усміхається Дмитрик. До слова, принцеса Стефані, головна патронеса фестивалю, відвідувала всі репетиції артистів з різних країн. Приходила в шапіто зранку і йшла лише ввечері. Тому могла добре роздивитися їхні номери та визначитися зі своїми симпатіями.
“Фішка” Дмитра — у фіналі він, сидячи в шпагаті на ременях, піднятих під купол, жонглює м’ячиками. Раніше їх було шість, але для фестивалю у Монте-Карло кількість збільшили до семи. Це справило враження і на принцесу Стефані, і на князя Альбера. “Вони двічі вставали й аплодували Дмитрикові”, — мовить Надія Онищенко.
Найурочистіша мить — вручення артистам нагород. Це роблять представники монаршої сім’ї. Під оплески глядачів та колег. “Які емоції я відчув, коли отримав “Срібного клоуна”? Радість. Тішило, що журі оцінило мою роботу, а також мами й усієї нашої команди... Пишаюся тим, що я артист з України!”, — каже лауреат фестивалю у Монте-Карло.
Приїзду сина з нетерпінням чекав удома батько, який з цієї нагоди приготував святкову вечерю. Проте далі Дмитрика Онищенка чекали нові репетиції, адже через два дні киянин вирушив на гастролі до Угорщини. Його запросили в Будапештський цирк, де він бере участь у виставі “Принц цирку”. Власне, головна роль — у нашого артиста.
Наприкінці запитую у дев’ятилітньої зірки, про що він мріє? “Хочу потрапити в цирк “Дю Солей”, — каже Дмитрик Онищенко. — Дуже мрію стати частиною їхнього шоу”. Що ж, з такою наполегливістю, енергією і талантом, думаю, це цілком реально.
