Свій гранатовий сад Михайло Цонков із села Котловина заклав шість років тому й назвав його на честь внучки. Запевняє, що кущі нічим не обробляє, бо їх майже не вражають шкідники та хвороби.
“За фахом я — учитель, викладав фізику та інформатику приблизно 13 років. Але любов до фермерської справи перемогла, тому зі школи пішов. У моїх сусідів росте гранат, вони поділились зі мною гілочками на розсаду, адже кущ можна й таким чином розмножувати. Десь на початку квітня шість років тому висадив гілки довжиною до 25 сантиметрів у землю. І вони добре прижилися, — каже Михайло Цонков. — Потім захопився ідеєю облаштувати гранатовий сад. У селі був пустир, розчистив його, засадив яблунями, грушами, черешнями й гранатом. Своє дітище назвав “Машин сад” — на честь онучки, яка в той час народилась”.
Нині у саду росте 52 кущі граната двох сортів. “Один червоний, з темним листям. Плоди солодкі, соковиті. Інший — білий з кислуватими зернятками, але по-своєму смачний. До речі, що кисліші плоди, то більше у них заліза, — зауважує фермер. — На одному місці гранат може рости до 150 років. Кущі сягають до п’яти метрів у висоту залежно від сорту та умов. Цей екзот чудово почувається у посушливих регіонах, як-от на Одещині, й не потребує зрошення. Загалом культуру легко доглядати, адже вона майже не хворіє та її не вражають шкідники. Переконався у цьому на власному досвіді. Щороку хіба роблю обрізання кущів. Гранат починає цвісти в травні-червні, тому весняні заморозки йому не страшні. Власне формую рослину у формі куща, а не дерева, щоб було легше утеплювати й оберігати від морозів. Робити це просто. Пізно восени прив’язую гілочки до кілка і вкриваю агроволокном чи поліетиленовою плівкою. Врожай зі свого гранатового саду збираю наприкінці жовтня. З одного куща може бути 70 — 80 плодів, які у середньому важать 600 — 700 грамів. Але є і по 900 грамів”.
Фермер запевняє, що вирощує гранати не задля комерції. “Це моє захоплення, справа для душі. За ці роки не продав жодного плода. Пригощаю ними односельців, друзів, віддаю у місцевий дитячий садок, школу. Адже гранат дуже корисний, бо зміцнює імунітет, підвищує гемоглобін, покращує пам’ять, — розповідає Михайло Цонков. — Також ділюся гілочками граната на розсаду з усіма охочими. Впевнений, що кожен може виростити цього екзота у своєму саду. Адже клімат стрімко змінюється, зими у нас стали доволі м’які. Тож якщо хочете поласувати плодами граната, вирощеними самотужки, раджу спробувати. Не пошкодуєте”.