Через постійні обстріли рідного міста чоловік був змушений покинути Україну і перебратися до Литви. Проте навіть за кордоном ветеран спорту не відмовився від улюбленої справи. А свій ювілей вирішив відзначити в Україні.
“У 100-й день народження Леонід Якович вийшов на корт. Так, як і годиться людині, яка має диплом Книги рекордів Гіннесса, — каже Лана Вєтрова, керівниця Національного реєстру рекордів України. — Пан Леонід досі грає в теніс — бере участь у міжнародних чемпіонатах і демонструє чудові результати”.
Леонід Станіславський грає в теніс уже впродовж 70 років. У 1954 році починав як аматор. У нього за плечима безліч ігор на багатьох чемпіонатах світу та Європи. Наприклад, недавно спортсмен взяв участь у чемпіонаті ветеранів у Туреччині.
Коли почалася війна, Леонід Якович не хотів покидати рідний Харків, друзі ледве вмовили його виїхати за кордон. Нині він живе у Литві в пансіонаті, де активно тренується.
“Тут є непоганий тенісний корт. Тренуюся сам, наприклад, працюю з м’ячем біля стіни. А коли тренер приходить, то граємо на корті, — розповідає Леонід Станіславський. — Крім того, через день ходжу в тренажерний зал, де роблю багато вправ. Також вправляюся з боксерською грушею. До речі, мав мрію — побоксувати з Віталієм Кличком. Він навіть погодився. Але коли я був у Києві, то якраз напередодні стався обстріл... Сподіваюся, що колись нам таки вдасться влаштувати спаринг”.
У свої 100 років пан Леонід ретельно стежить за харчуванням. У його раціоні тільки дієтична їжа. Спиртного не вживає, як виняток, у свій день народження випив 50 грамів сухого червоного вина.
“Коли дивлюся на нього і спілкуюся з ним, то не віриться, що йому 100 років! Він добре почувається фізично і має чудову пам’ять. А секрет його довголіття і доброго самопочуття — спорт, оптимізм та велика любов до життя”, — зауважує Лана Вєтрова.
Щоправда, Леонід Якович зізнається, що часи в нього тепер непрості.
“Я не маю свого агента, тож доводиться самому шукати спонсорів і збирати кошти з простягнутою рукою, — каже чоловік. — У Харкові в мене залишилася квартира. На щастя, вона вціліла, але повернутися туди наразі не можу через постійні російські обстріли”.
Леонід Якович читає новини в інтернеті, користується соцмережами. “У мене старенький ноутбук, звісно, хотілося б мати новий і сучасніший, — ділиться чоловік. — А загалом прагну ще пожити кілька років й активно грати в теніс, бо без цього не уявляю свого життя! Планую взяти участь, і не раз, у турнірах ветеранів, а також мрію зіграти з видатним швейцарським тенісистом Роджером Федерером”.
