Свій проєкт, який наразі складається із 43 портретів, Оксана Шабас із Костянтинівки, що на Донеччині, символічно назвала “Наші”. Каже: її роботи — то найперше шана героям.
“За освітою я викладачка та перекладачка іноземних мов. А малюю із 13 років, опанувала живопис самотужки. Спочатку були малюнки кольоровими олівцями, аквареллю. Пізніше зрозуміла, що чорно-білі тони мені ближчі за духом, бо проймають своєю таємничістю, — розповідає художниця. — Із 2014 року, коли розпочалась АТО, ми з подругами волонтерили, їздили на позиції до наших бійців. Так я познайомилась з Тімом — Артемом Тимченком. Він із Запоріжжя, служив у 25-й окремій повітряно-десантній Січеславській бригаді. Ми продовжили спілкування у соцмережі, Артем завжди наголошував, що вірить у мене як художницю, і мріяв потрапити на мою виставку на честь захисників. Одного разу пророче сказав: “Знаю, що загину поруч із твоїм домом, на Донбасі. Але я не жалкую ні про що, це мій шлях. Це так дивно, але найщасливіші моменти в моєму житті були саме в Костянтинівці, особливо у вихідні, коли ви, волонтери, приходили до нас і були ваші щирі обійми. Я вперше відчув, що таке безумовна любов”.
У квітні 2022 року Артем поліг у бою під Авдіївкою. Цю втрату я важко переживала. Потім взяла до рук олівець та папір і намалювала його портрет. Думала, що так висловлю свій біль і шану, попрощаюсь з ним. Але друг часто приходив уві сні, я згадувала його слова про виставку й зрозуміла, що маю продовжити зображати оборонців. Вирішила, що передусім це будуть бійці з мого рідного міста. Бо, на жаль, часто чула, що там, мовляв, живуть лише сепаратисти. Це не так. Дуже багато мешканців Костянтинівки — патріоти, котрі пішли на фронт добровольцями й віддали за нашу країну своє життя”.
Оксана Шабас розмістила оголошення у соцмережі, де йшлося, що безплатно намалює воїнів, опублікувала свої роботи. Опісля рідні полеглих, живих і безвісти зниклих воїнів почали писати й надсилати їй їхні світлини.
“Я ніколи не малюю, маючи лише одну фотографію. Беру декілька, розпитую про воїна, його бойовий шлях, — зауважує 39-річна мисткиня. — Для мене важливо знати історію героя. Бувало, що родичі полеглих казали, що на моєму портреті боєць виглядає старшим, ніж на фото, і саме таким він відчував себе на фронті. Тобто мені вдавалося передати щось більше, ніж є на фотографії. Із багатьма рідними воїнів ми здружились, вони вдячні мені за роботу. Теплі слова мотивують творити далі”.
Історія кожного героя, каже моя співрозмовниця, варта уваги. Бо вона про мужність, відданість і жертовність.
“22-річний Руслан Єльцов мав понад десять нагород! Навчався військової справи у Британії, — провадить далі пані Оксана.— Після повернення воював у Донецькій області, завжди був у найгарячіших точках. Одного разу під Мар’їнкою, коли в нього й побратимів на шістьох було дві гранати, Руслан зміг вивести хлопців живими з позиції. Він мав татуювання з українською символікою, мама завжди переживала за сина, щоб він не потрапив до полону, але він казав: “Цього ніколи не станеться”. Руслан загинув у бою на рідній Донеччині у вересні 2023-го.
До сліз вразила історія десантника Дмитра Кадукова. Він жив і працював у Польщі, але, коли почалася велика війна, повернувся на Батьківщину. Приєднався до лав 80-ї окремої десантно-штурмової бригади та вирушив на передову. Поліг у січні 2023 року на Донеччині. Йому було лише 26.
35-літнього військовослужбовця Євгена Лося російська ракета вбила в рідній Костянтинівці. Командир відпустив підлеглого на ринок, саме в цей час стався приліт. Два дні лікарі боролись за його життя, але марно. Він був щирим патріотом, з 15 років носив улюблену джинсову куртку із написом на всю спину: “Дякую тобі, Боже, що я не москаль”.
Вже втретє Оксана Шабас представила свої роботи у Полтаві, де наразі проживає. Запросила туди бійців, портрети яких намалювала, й родини тих, кого зобразила посмертно. Художниця зізнається — попри те, що їй це важко психологічно, продовжить свою справу. Мисткиня присвятила полеглим книгу, в якій розмістила портрети, біографії кожного й власні вірші. Мріє, що невдовзі знайде можливість її надрукувати.