58-річний Айгарс родом із невеличкого міста Лієпая. У Латвії він здобув почесний титул “Людина року” за те, що із самого початку повномасштабного вторгнення допомагає українцям.
“Росія заподіяла нам багато горя. Зокрема й моїм родичам, які постраждали від енкаведистів, — розповідає Айгарс Стоніс. — У 1947 році одного мого дідуся незаконно засудили і стратили. Ми досі не знаємо, де він похований. А другого — вислали до Сибіру. У 1991 році, коли розпався Союз, я боровся за вільну Латвію, стояв на барикадах. А тепер хочу допомогти Україні перемогти у цій війні”.
Пан Айгарс за фахом агроном, має чимало землі. І саме цим заробляє собі на життя. Коли Росія напала на Україну, він став допомагати нашим біженцям, які вимушено переїхали до Латвії.
“Пригадую, 24 лютого я зателефонував кільком латвійським фондам і попросив їх організувати допомогу українським біженцям. Потім попрохав сина звільнити квартиру і переїхати на якийсь час у будинок. Так ми прийняли першу українську родину, забезпечили всім потрібним. А потім я став їздити в Україну, привозив у школи ноутбуки, аби діти могли навчатися. Якось мене попросили з рівненської патрульної поліції допомогти придбати автомобіль на фронт — я і з цим впорався”, — розповідає мій співрозмовник.
Латвійський волонтер побував в Україні вже 13 разів, об’їздив ледь не всю лінію фронту. Придбав для військових п’ять автомобілів, подарував понад десяток швейних машинок школі, де шиють одяг для воїнів. А ще навідувався з гостинцями до родин загиблих воїнів. “Мій син подарував бригаді морської піхоти мікроавтобус для перевезення поранених, — каже Айгарс Стоніс. — Допомагаємо чим можемо. Я дуже люблю Україну і волонтеритиму, доки не виженете ворога з вашої землі. Дуже чекаю цього дня”.
