З початку великої війни волонтерки із села Писарівка, що на Вінниччині, вже виготовили понад 1100 таких камуфляжних покриттів, які передали на різні напрямки.
“До повномасштабного вторгнення, як і більшість моїх земляків, я займалась сільським господарством, трудилась у полі, — розповідає очільниця волонтерської групи “Ластівки” Тетяна Чолак. — Після 24 лютого 2022-го чимало чоловіків із нашої громади стали на захист країни, а решта взялись допомагати фронту. Пригадую, як цілими родинами йшли до місцевого будинку культури, аби плести маскувальні сітки. Навіть бабусі несли нам тканину зі скринь, котру, як кажуть, тримали собі на смерть. Відтоді й плетемо маскувальні сітки. Порадами щодо в’язання сіток поділилися знайомі волонтери, які допомагали фронту ще з 2014 року. А назвали себе “Ластівками”, бо це птах, який несе добрі новини. Часто нам дзвонять люди й питають: “Ви вдома чи у своєму “гніздечку”?”
Стабільно над сітками працюють 10 — 12 “ластівок”. Наймолодшій — 56 років, найстаршій — 85. Плетуть їх у будні від ранку до обіду в старій сільській хатині. “Їй понад 100 років. Це хата моєї тітки Василини, котра перейшла нашій родині у спадок. Ми з односельцями навели там лад і зробили “офіс”, — додає співрозмовниця. — Сітки виготовляємо великих розмірів, здебільшого 8 на 6 метрів. Але бувають замовлення і на більші, для маскування засобів ППО. Приміром, лише з 5 до 25 лютого сплели 12 сіток, тринадцята — на станку. Основи для них і спандбонд купуємо за кошти, які надсилають небайдужі, також з матеріалами допомагають благодійники. Під час плетіння сіток обов’язково молимось, щоб Господь допоміг у цій благородній справі.
Воїни дякують за роботу, нерідко дарують прапори своїх підрозділів. Один з них, до речі, нам особисто передав Герой України Володимир Байло від 53-ї окремої механізованої бригади імені князя Володимира Мономаха. Його батько — родом із нашої громади”.
