“Кому 11 рочків? Мені 11 рочків. Кому треба дрончик? Нам треба дрончик”, — з усмішкою каже Ярослава у відео для збору коштів на ЗСУ. Такі ролики школярка записує до свят чи дня народження. Каже: якщо придумати щось цікаве, люди донатять активніше. І це справді працює — лише за день вдається зібрати 10 — 15 тисяч гривень.
У родині Ярослави Семенюк із села Поворськ волонтерять усі, навіть 83-річна бабуся. “Коли почалася війна, щодня допомагали військовим і переселенцям. А з листопада 2022 року я щомісяця їздила на Схід до наших захисників, закривала їхні запити, — розповідає 52-річна Олена Мерзлякова, мама дівчинки. — Наприкінці 2023-го почали вдома ремонтувати дрони. Я шукаю гроші та деталі, а чоловік займається ремонтом. Уже понад тисячу дронів повернули на фронт”.
Також пані Олена відвідує військових у госпіталях та лікарнях. “А малеча завжди зі мною, тож волонтерить, можна сказати, із семи років, — мовить жінка. — Береться за будь-яку роботу. Старша донька теж раніше допомагала нам. А після загибелі друзів на фронті вирішила стати військовою психологинею”.
Ярослава згадує, як разом із мамою провідувала поранених захисників. “Я ходила від палати до палати, обіймала їх, підтримувала, — каже дівчинка. — Щоб трохи розвеселити, ворожила, хто найшвидше одужає і вийде з лікарні”.
Після таких поїздок Ярослава ще більше захотіла допомагати військовим. Тривалий час дівчинка збирала гроші на ноутбук і відклала дві тисячі гривень. Та коли у мами виникли труднощі зі збором на фронт, без вагань віддала їх. “Донатів було мало. Я сказала, що це тепер важливіше, а ноутбук куплю собі вже після перемоги, — зауважує школярка. — А через два місяці мені прийшла посилка. Відкриваю, а там — ноутбук із наліпкою ракети. Його подарував військовий із бригади, для якої я віддала гроші на дрон”.
Перший власний збір Ярослава організувала на своє десятиріччя. “Кажу мамі: спробуймо записати відео. І ось я задумую бажання, щоб ми назбирали досить грошей на дрони і щоб наші захисники стерли з карти світу русню, — усміхається дівчинка. — Тоді я задула свічку, а мама опублікувала ролик у соцмережах й оголосила збір. За день вдалося зібрати 15 тисяч гривень”.
Опісля школярка стала придумувати нові ідеї для зборів. На Великдень переробила відому пісню: співала “Скоро вже буде паска. Донатьте на дрони, будь ласка, щоб у всіх була паска”. Для відео навіть зробили невелику постановку — в одній руці Ярослава тримала паску, а в другій — дрон.
“А на 11-річчя ми записали відео з кульками. Я ходила і казала: “Кому 11 рочків? Мені 11 рочків. Кому треба дрончик? Нам треба дрончик”, — додає учениця. — Якщо придумувати щось нове й цікаве, люди донатять більше. Тому вже міркую над ідеєю для наступного відео”.
Крім зборів, Ярослава щодня допомагає батькам на волонтерській кухні — пакує готову продукцію, клеїть наліпки, підписує страви, запаює пакети. “Вона у нас як універсальний солдат — може виконати будь-яку роботу, — каже мама дівчинки. — Волонтерська кухня працює із серпня минулого року. Для військових вакуумуємо бутерброди, а в реторт-пакетах готуємо каші з м’ясом, борщ і тушковану картоплю”.
Їжу доставляють військовим у найважчі точки. За цей час волонтери використали для приготування бутербродів близько 50 кілограмів ковбаси, майже 30 трилітрових банок сала та відправили на фронт близько 10 тисяч реторт-пакетів з готовими стравами.
“Ще передаємо швидкі перекуси — у невеликі пакетики кладемо горішки, сушку й цукерки. Хлопці часто беруть їх на нічні чергування, щоб не заснути, — пояснює Олена Мерзлякова. — А готує ці набори моя мама, дарма що їй майже 83 роки”.
Нещодавно старша сестра Ярослави виходила заміж, і молодята після весілля організували в соцмережах онлайн-збір — продавали іменне вино та шампанське. Вдалося зібрати 27 тисяч гривень на два дрони. Один із них уже на фронті.
“Коли війна закінчиться, залишиться багато сімей, які втратили своїх рідних. Тож я хочу підтримувати їх і допомагати, — каже дівчинка. — Планую стати кінологинею або військовою психологинею, як моя сестра”.
