Уперше на тенісний корт пані Галина вийшла у 60 років. З неї навіть кепкували, бо ракетку тримала невпевнено. Але жінка вперто тренувалася і крок за кроком дійшла до міжнародних змагань. Уже у 81 рік киянка Галина Горяна представляла Україну на міжнародних ветеранських турнірах, а нині має у своєму здобутку срібну та бронзову медалі першостей серед тенісисток вікової категорії 90+.
...Галина народилася з вадою серця. Але до фізичних навантажень мама привчила дівчинку змалку. “Із чотирьох років я стояла на лижах і ковзанах. У 20-ть спробувала гірські лижі, мені дуже сподобалося, тож почала активно тренуватися. І вже у перший рік виграла чемпіонат України”, — розповідає 93-літня Галина Горяна.
Та одного разу на змаганнях жінка дістала тяжку травму хребта. Лікарі попереджали Галину, що вона може більше ніколи не ходити. “Мені тоді було трохи за тридцять, — згадує співрозмовниця. — Майже рік лікарі намагалися поставити мене на ноги. А потім сказали, що медицина вже зробила все можливе... Але я дісталася до бібліотеки, вивчила йогу, силову гімнастику й зрештою створила власну систему відновлення. Через біль, кусаючи губи, щодня виконувала комплекс вправ. Я сама себе витягнула. А вже через два роки після травми знову стала на гірські лижі”.
Згодом Галина Горяна взялася писати книжки про здоров’я хребта та відновлення організму. Вона кандидатка біологічних наук, доцентка Інституту екології та медицини, а також авторка методик стимуляції кровотворення для ліквідаторів аварії на ЧАЕС.
У 60 років жінка несподівано відкрила для себе ще одне захоплення — теніс.
“Мені дали ракетку, я бігала по корту, стрибала, всі сміялися, — ділиться Галина Олександрівна. — Але мені страшенно сподобалося. Потім стала серйозно працювати з тренером. Пам’ятаю, через два роки на всеукраїнських змаганнях я перемогла одеситку, яка давно займалася тенісом. Вона підійшла, обійняла мене, дякує і каже: “Мені дочка каже: “Ти стара, кидай теніс”. А тепер я покажу їй вас”. Вона була значно молодша за мене. І сказала, що нізащо не кине улюблений спорт”.
У 2014-му Галина Горяна вийшла на міжнародний рівень і почала виступати у категорії суперсеньйорів. А два роки тому, у 91 рік, посіла третє місце в одиночному розряді та друге — у парному разом зі 100-річним харків’янином Леонідом Станіславським на світовому чемпіонаті з тенісу в Туреччині.
До речі, вже у поважному віці пані Галина почала вивчати англійську мову. Каже, на міжнародних змаганнях хотіла вільно спілкуватися з учасниками. Тепер розмовляє англійською досить добре. У жовтні цього року спортсменка планує знову поїхати на турнір.
“Приблизно за три місяці до старту повідомляють, коли й де саме змагання відбудуться, — розповідає співрозмовниця. — А поки тренуюся — тричі на тиждень по одній годині. Граю з жінками, яким “лише” 75 років, і ще встигаю за ними”.
Пенсіонерка дотримується чіткого режиму дня. “Лягаю спати о десятій вечора, а прокидаюся приблизно о восьмій ранку. Перше, що роблю, — невеличкі вправи просто в ліжку, — ділиться Галина Олександрівна. — Потім п’ю теплу воду. Після 50 років організм не любить стресів. Холодна вода — це удар по серцево-судинній системі. А вже потім роблю повноцінну гімнастику”.
Із раціону пані Галина давно прибрала ковбаси, смажені страви та солодощі. Спиртне дозволяє собі лише на великі свята й зовсім потроху. Має і власні лайфхаки, наприклад, замість солі додає до страв суху ламінарію, яку купує в аптеці.
“На сніданок у мене багато зелені, салат і обов’язково два яйця, — зауважує співрозмовниця. — Вечеря має бути легкою — наприклад, тофу чи салат. А ще люблю грецький йогурт із чорносливом — це моя улюблена вечеря. Раз на день, зранку, можу випити маленьке капучино”.
У свої 93 пані Галина почувається чудово. Каже, люди часто дивуються, коли дізнаються, скільки їй років, і навіть просять показати паспорт. Уже багато років жінка веде у Києві Клуб активного довголіття. Для кожного учасника підбирає тренування і харчування індивідуально.
“Щочетверга о десятій ранку проводимо кардіореспіраторне тренування на березі Дніпра, а потім займаємося у спортзалі — працюємо над хребтом”, — каже тренерка.
Наостанок пані Галина ділиться власними секретами довголіття.
“Треба любити життя, правильно харчуватися, дотримуватися питного режиму й обов’язково мати улюблену справу, — зауважує пенсіонерка. — Старість починається не з віку, а з моменту, коли людина перестає рухатися. У нас люди виходять на пенсію, сідають на лавочку й починають чекати старості. А я проти такого. І ще я проти пігулок. Бо кожна таблетка — це хімія, яка накопичується в організмі. Я була в Японії й бачила, що аптек там дуже мало, переважно при лікарнях. Ліки вживають лише в крайніх випадках. Найкраще лікує рух, а не пігулки”.
Найбільше пані Галина мріє про перемогу України й хоче зустріти своє 100-річчя на тенісному корті. Жінка донатить на дрони й носить чорно-білу вишиванку. “Яскраву одягну вже після перемоги. А поки наші чоловіки воюють — носитиму цю”, — каже співрозмовниця.
