Нещодавно близько 50 осіб, серед яких воїни з інвалідністю, здійснили сходження на найвищу вершину Львівщини — Пікуй, висота якої 1405 метрів. Мета — зібрати кошти на дрони для 80-ї десантно-штурмової бригади. У сходженні взяв участь Ігор Зобків, військовослужбовець 80-ї бригади, який після ампутації обох нижніх кінцівок повернувся до служби й займається адаптивним спортом.
“Я підписав контракт із ЗСУ у 18 років. Коли почалась велика війна, був на Миколаївщині. 6 березня 2022 року дістав поранення, — розповідає Ігор Зобків. — Наш із побратимами БТР підірвався на ворожій протитанковій міні. Мені діагностували перелом щелепи, опік обличчя І ступеня, контузію, множинні травми. Спочатку ампутували нижче коліна одну ногу, а далі й другу, оскільки була роздроблена стопа і почались ускладнення. Тепер пересуваюсь на протезах і служу, хоч і маю інвалідність першої групи”.
У березні цього року Ігор Зобків підкорив Говерлу, де освідчився коханій. Через місяць пробіг 15 кілометрів у півмарафоні у Дрогобичі. Каже: вирішив піднятись на Пікуй, щоб перевірити свої сили і допомогти побратимам.
“Внизу погода була гарною, а вже на підйомі зіпсувалася — сніг падав, туман опустився, дошкуляв сильний вітер. Морозно, слизько, але драйвово, — каже співрозмовник. — Цього разу якось швидше піднялись і спустились, ніж це було на Говерлі, хоч маршрут довший. Загалом ми здолали 16 кілометрів. Близько 11-ї години стартували, о 17-й — завершили. Був момент, коли на одному з важких підйомів хотілося здатись, але зціпив зуби і рушив далі. Зі мною у сходженні брав участь ще один воїн на двох протезах — боєць 128-ї гірсько-штурмової бригади Олександр Чумак, надзвичайно сильна і мужня людина. Щиро кажучи, навіть не знаю, як з такою високою ампутацією він піднявся на гору. Ми вже майже спустились, а Олександр тільки доходив до крайнього підйому. Та жодної хвилини не скаржився. Казав, що відчув задоволення, хоч дуже стомився”.
Відомо, що завдяки цьому сходженню вдалося зібрати 20 тисяч гривень, які скерують на потреби захисників.