Волонтерський центр “Нескорені україночки” працює у Житомирі від початку великої війни. За цей час там сплели більш як 2500 маскувальних сіток. Також активісти роблять окопні свічки, проводять різноманітні закупівлі на запити бійців.
“Тривалий час я займалась підприємницькою справою. Мала в обласному центрі магазинчик, де торгувала пресою та книжками, — розповідає керівниця громадської організації “Нескорені україночки” Тетяна Постолатіна. — Коли у 2014-му почалися бої на Донбасі, взялася волонтерити. З однодумцями збирали воїнам продукти, амуніцію, закривали різні потреби. Після 24 лютого 2022 року далі допомагали військовим, зокрема робили “коктейлі Молотова”. А через кілька місяців стали плести маскувальні сітки, бо в в них була велика потреба. Нам надали простір у ляльковому театрі, де працюємо й досі. Маскувальні сітки дуже потрібні на фронті, особливо тепер, коли всюди літають дрони. Ними накривають військову техніку, позиції, окопи. Виготовляємо сітки не одного кольору. Для літа-весни робимо їх у зеленій гамі, для осені — у жовтій, жовтогарячій, а для зими — у білій, сірій. Спершу матеріал шукали на секонд-хендах. Купували вживані речі, тяли їх, а потім плели. На це йшло багато часу. Згодом перейшли на спанбонд — нетканий матеріал, виготовлений з тонких полімерних волокон. З коштами допомагають небайдужі. Купуємо рулон спанбонду, у сусідній друкарні нам допомагають все це порізати, що значно полегшує працю. Плетемо сітки лише з гарним настроєм, адже вони — своєрідний оберіг, тому мають бути “заряджені” позитивною енергетикою”.
До команди “Нескорених україночок” входить 26 осіб. “Це зазвичай люди старшого віку, переселенці. Війна зачепила чи не кожну нашу родину. Наприклад, мій син воював із 2022 року, але через серйозні проблеми зі здоров’ям змушений був звільнитись зі служби. А брат минулого року дістав на передовій важке поранення, — каже Тетяна Постолатіна. — Буває, отримуємо так багато запитів, що йду додому тільки о другій ночі. На сьогодні маємо 250 замовлень. Найбільше — від місцевих бригад, зокрема авіації. За два дні плетемо п’ять сіток розміром 4 на 8 метрів, за місяць — близько 100. Часом військові просять маскувальні сітки більшого розміру. Якось робили 12 на 24 метри. Кількість сплетених сіток за день, місяць і рік записуємо у спеціальний календар. Військові добре відгукуються про нашу роботу. Надсилають прапори з підписами, шеврони, грамоти. А днями навіть подзвонила пані з Гостомеля, щоб подякувати. У неї син та внук на фронті. Недавно передали їм сітки. Це мотивує працювати далі. Всі маємо пам’ятати: якщо тил не буде допомагати фронту, то фронт буде там, де тил.
До речі, з 2022 року з нами “трудиться” і кіт Барсик — символ волонтерського центру. Називаємо його пухнастим босом”.
