Однак нерідко саме ці ознаки можуть свідчити про розвиток аутоімунного тиреоїдиту, або тиреоїдиту Хашимото. Найчастіше недуга уражує жінок, старших за 30 років.
— Ця хвороба виникає, коли порушена імунна регуляція. І захисна система організму починає помилково сприймати щитоподібну залозу як мішень. Антитіла поступово пошкоджують і руйнують клітини цього органа, що виробляють гормони, — зауважує Андрій Дінець, хірург-ендокринолог вищої категорії, кандидат медичних наук. — Головною причиною розвитку аутоімунного тиреоїдиту вважається генетична схильність, хоча науковці не виключають і вплив екологічних чинників, як-от солей тяжких металів.
— Який симптом найбільш типовий для цієї хвороби?
— Хронічний аутоімунний тиреоїдит на початках не має яскравої клінічної картини. Адже до певного моменту здорова тканина ще покриває потребу організму в гормонах щитоподібної залози. Але, коли внаслідок аутоімунного процесу розвивається гіпотиреоз і гормонів бракує, то хворі неконтрольовано набирають вагу (навіть при зниженому апетиті), їм надокучають закрепи, здуття живота, випадіння волосся, набряки обличчя та кінцівок, у них знижується концентрація уваги, погіршується пам’ять. У жінок порушується менструальний цикл, часто вони описують свій стан так: “Щойно прокинулася — і вже втомилася”, тобто втома постійно супроводжує цю хворобу.
Є й інший наслідок аутоімунного тиреоїдиту — гіпертиреоз, спричинений надлишком гормонів щитоподібної залози. Його ознаки — різка втрата ваги при нормальному апетиті, прискорене серцебиття (тахікардія), тремтіння рук, підвищена пітливість, нервозність, випадіння волосся, порушення менструальної функції у жінок, безсоння, знову ж таки швидка втомлюваність. На фоні гіпертиреозу може розвинутися тиреотоксикоз, при якому симптоми хвороби лише підсилюються.
— А як діагностують аутоімунний тиреоїдит?
— Призначається спеціальний тест на антитіла до тиреопероксидази, антитіла до тиреоглобуліну, аналізи крові на гормони ТТГ і вільний Т4, УЗД щитоподібної залози. Аутоімунний тиреоїдит, на жаль, не піддається на 100 відсотків ефективному лікуванню. Якщо функція щитоподібної залози збережена, не зважаючи на наявність антитіл, потрібно лише спостерігати за органом — раз на рік проходити УЗД, робити аналіз на гормони. Гіпотиреоз і гіпертиреоз вимагають відповідної замісної терапії: вживання гормональних препаратів чи тиреостатиків (це ліки, що блокують функцію залози) протягом усього життя. Лише так можна уникнути подальших розладів здоров’я і нормалізувати загальний стан пацієнта.
