Його життя — це постійні гастролі. Країни, міста, готелі... І так уже понад тридцять років! Що ж допомагає 61-річному співакові підтримувати здоров’я? Як фізичне, так і ментальне.
— Гарику, ви “жайвір” чи “сова”?
— Був “совою”, але з віком став “жайворонком”. Після п’ятдесяти організм перелаштувався. Якщо раніше можна було проспати цілий день, то тепер, коли б я не ліг, прокидаюся рано. Проте стараюся потім поспати ще вдень — хвилин п’ятнадцять. Особливо — перед концертом. Це дуже корисно й допомагає відновитися. Власне, так роблять багато колег, яким доводиться працювати ввечері.
— Які у вас преференції у харчуванні?
— У мене немає якихось преференцій. Єдине, чого я дотримуюсь, — це вегетаріанські сніданки. Зранку я ще можу з’їсти рибу, а от м’ясо — ні. Що перероблене, що натуральне. Ніяке! Така традиція склалася у нашій сім’ї давно, і я її завжди дотримуюсь. А так — вживаю усе, що свіже та смачне. (Усміхається).
— I солодощі теж?
— Щоденно їм солодке. Мармелад, торти, зефір, тістечка... Не маю маніакальної залежності, але люблю різні смаколики, не обмежуючи себе. І мене це абсолютно не бентежить. Поки що аналізи нібито дозволяють. Можливо, якщо лікарі згодом скажуть, що треба переглянути свій підхід до солодощів, тоді задумаюсь.
— А наскільки ви ретельно стежите за своєю вагою?
— За вагою “стежить” мій одяг. Якщо перед гастролями я бачу, що піджак, який ще місяць тому запинався на всі гудзики, тепер не застібається, роблю висновки. Тобто, що треба збавити оберти з калоріями й трохи скинути вагу. А щоб зважуватися щоранку... У нас вдома, здається, й ваги немає. Ні, брешу — в дружини є. Але я навіть не знаю, як вона нею користується. (Сміється).
— Чи тренуєте ви якось свою пам’ять? Це ж стільки пісень треба тримати в голові...
— Я нічого не роблю. Хоча після ковіду пам’ять погіршилася. Однозначно. На щастя, це не пов’язано з текстами. Очевидно, підкірка, що відповідає за такі речі, не постраждала. Натомість іноді складніше підбирати слова (вони просто “випадають”), а також запам’ятовувати якісь цифри і т. п.
— Iз зором у вас немає проблем?
— Ну, мені все-таки шістдесят один. (Усміхається). Природно, що з віком ти одягаєш окуляри. Тож я ношу їх уже років десять. Аби можна було щось читати на телефоні (скажімо, пабліки чи месенджери), в комп’ютері чи звичайну книжку. До слова, найближчим часом збираюсь відвідати окуліста. Хочу змінити окуляри, бо вже не вистачає потужності тих лінз, якими користувався до останнього часу.
— Якщо не секрет, ви курите?
— Ні, я покинув ще у двадцять шість років і відтоді не курю. (Після паузи додає). Щоправда, іноді, коли хтось у компанії пригостить сигарою, можу побалуватися. Проте це буває дуже рідко: не більше кількох разів у рік.
— Що би ви порадили нашим читачам: як не піддаватися руйнівному впливу стресів?
— Нещодавно я прочитав у Торі чи в Старому Заповіті фразу: Всевишній зробив так, щоб ви у цей момент перебували саме в тому місці й у тій ситуації, у якій перебуваєте. Усе — задля того, щоб максимально убезпечити вас від якихось серйозніших проблем. Ми повинні це розуміти і пам’ятати, що могли би бути гірші сценарії. Достатньо подивитись на людей довкола... Тобто не слід себе “гризти”, руйнуючи зсередини. Треба просто йти по цьому життю з думкою, що в будь-якому разі всі труднощі тимчасові й попереду буде світло!
