Тривога — природна реакція організму на стресові ситуації, але коли вона стає хронічною або неадекватною, то може перетворитися на серйозну проблему — невроз нав’язливих станів. Його проявом є докучливі думки (обсесії).
— Приміром, людина знову і знову повертається додому, щоб укотре перевірити, чи не горить в її хаті газ, чи не забула вона вимкнути праску, зачинити вхідні двері, — каже Віталій Закладний, лікар-психіатр, психотерапевт. — “Біс нав’язливості” нашіптує проблему, змушує постійно прокручувати негативні сценарії. Якщо це не змінює звичного способу життя, не заважає спати, працювати — це ще стан, з яким можна впоратися самотужки. Інша річ, коли тривожні думки починають домінувати. Наприклад, буває компульсивне миття рук — симптом психічного розладу, що проявляється як непереборне, повторюване бажання позбутися забруднення. Через нав’язливий страх перед інфекцією такі хворі миють руки безліч разів на день, часто до крові, щоб “очиститися”. Це призводить до дерматологічних проблем, виснажує психічно.
— Чому до такого доходить?
— За деякими версіями, до неврозу нав’язливих станів може призвести порушення процесів гальмування та збудження у головному мозку, генетична схильність. Але більшість фахівців дотримується думки, що цей розлад мультифакторний і виникає під впливом стресів, особливостей характеру та виховання, а також може залежати, зокрема, від дисбалансу нейромедіаторів. Скажімо, так буває при дефіциті серотоніну — біологічно активної речовини, що регулює настрій, сон, апетит, сексуальний потяг.
— Страх занедужати на невиліковну хворобу — приміром, на рак — і постійний пошук в собі його симптомів — також різновид цього неврозу?
— Певною мірою — так. Але цей страх може бути продиктований життєвими подіями. Наприклад, якщо людина доглядала онкологічного хворого, бачила рак у всіх його проявах, то зрозуміло, чому їй страшно. Але є дієвий спосіб приборкати нав’язливі думки про хворобу: здати кров на онкомаркери (на які саме, скаже лікар), у разі потреби зробити КТ. Сучасні методи діагностики допомагають виявити онкопатологію на ранній, виліковній стадії. Можна також скласти план профілактичних перевірок на найближчий рік, щоб бути впевненим у власному здоров’ї. Особливо це важливо для осіб із зони ризику, у кого близькі родичі хворіли на рак.
Водночас якщо хтось сприймає найменше погіршення самопочуття, біль неясного походження, втому, розлад травлення чи брак апетиту як ознаку наявності онкопухлини, але при цьому не наважується пройти обстеження, то таке вже може свідчити про канцерофобію, і це привід звернутися до психолога або психотерапевта.
— Війна сприяє появі обсесій?
— Війна — це стрес, а стрес виснажує нервову систему. На такому фоні можуть розвиватися різні обсесії. Багато людей усю ніч не сплять і гортають стрічку новин, щоб не пропустити попередження про повітряну тривогу (хоч досить просто встановити на смартфоні додаток зі спеціальними повідомленнями). Одна жінка розповіла, що на початку повномасштабного вторгнення щоночі прислухалася, чи не висадив ворог десант на дах її будинку. Але потім, зважаючи на коментарі експертів, проаналізувавши все, зрозуміла, що це неможливо. Тут запобіжник у формі логіки, на щастя, спрацював. А буває, що нав’язливі думки не зникають, плодяться і рояться.
— I що тоді робити?
— Найкращий спосіб “перемикання” — зосередитися на поточній діяльності, покластися на логіку. Коли це не вдається самостійно, а тривожні думки не піддаються самоконтролю, потрібна професійна допомога. Причому що раніше, то краще. Бо є такі форми обсесій, що потребують терапії у стаціонарі.
