Він був одним із найвідоміших європейських композиторів другої половини ХХ століття. Багаторазовий лауреат “Греммі”, почесний доктор тридцяти вишів, кавелер Ордена мистецтв і літератури... І хтозна, чи досягнув би Кшиштоф Пендерецький таких висот, якби не його дружина — пані Єльжбета.
...Того вечора концертмейстер краківської філармонії вирішив взяти на виступ популярного композитора свою доньку. Не знаю, чи дуже вже хотіла дівчина слухати ті музичні експерименти, але пристала на пропозицію тата. Автор “Поліморфії”, якого публіка захоплено прийняла, зауважив у залі юну красуню. Коли ж вона зайшла за куліси з батьком, не надто уважно слухав його критику, бо не міг відвести погляд від Єльжбети...
У той час композитор був одружений, мало того — мав дитину, але... Хіба можна приборкати почуття, яке спалахнуло в серці маестро? Шлюб із Барбарою, що тривав десять років, добіг свого кінця. І як тільки вдалося залагодити формальності, пов’язані з розлученням, Кшиштоф повів у РАЦС нову обраницю. Їй тоді було лише вісімнадцять! Звісно, дехто відмовляв дівчину від такого кроку, адже чоловік був старший на тринадцять років.
Щоб не травмувати рідних молодої, їх на церемонію не запросили. На відміну від представників молодого. Крок, звісно, не надто гречний, але він був зроблений. Так рівно шістдесят років тому — в 1965-му — Єльжбета Солецька стала Пендерецькою. В яку країну нова сім’я вирушила у весільну подорож? А її не було! Маестро мав чимало зобов’язань, тому мандрівку відклали “на потім” та взялися розгрібати завали.
Кохання коханням, а роботу ніхто не відміняв. Дружина не стала вдавати, що її це не стосується, а з головою занурилась у справи чоловіка. І потім понад пів століття була секретаркою пана Кшиштофа, іншими словами — його правою рукою. Всіма оргпитаннями й комунікацією займалася пані Єльжбета. Всі знали, якщо треба вирішити щось, краще звертатись до неї, а не турбувати маестро. Той же мав можливість стовідсотково присвятити себе творчості.
Він щоранку вставав з першими півнями й вже о шостій чаклував над нотним станом, намагаючись зловити за хвіст якусь мелодію. У цей час усі знали, що турбувати голову сім’ї не варто. Не вмикали вдома ні “брехунець”, ні тим паче телевізор. Тиша — це те, чого найбільше потребував Кшиштоф Пендерецький. Працював до дванадцятої, а потім муза його відпускала (чи навпаки). Далі були репетиції, інтерв’ю, зйомки і т.д.
Безумовно, коли композитор вирушив на гастролі, життя точилось за іншим графіком. Париж, Лондон, Нью-Йорк, Токіо... Пендерецький багато літав по світу. Не раз відвідував і нашу країну. Не тільки Київ, а й Харків, Одесу, Львів та інші міста. Тим більше, що його родинне коріння було на Західній Україні — якщо точніше, в Рогатині. Тож не раз на концерти приходили глядачі, котрі мали таке ж прізвище, що й пан Кшиштоф.
Дивовижно, але автор ораторії “Сім брам Єрусалима” ще викроював час на хобі. До того ж дуже далеке від музики. Знаєте, чим він захоплювався? Садівництвом. Купив поблизу Кракова землю (понад 20 гектарів), де багато років саджав, доглядав, оберігав дерева. У підсумку вдалося зібрати дендрологічну колекцію, до якої входило більш як 1500 екземплярів. Пендерецького часто можна було побачити у гумовцях і з лопатою чи граблями в руках...
Дружина добре вивчила характер пана Кшиштофа. Знала, що час до часу його треба залишати наодинці зі своїми думками. Не бігла до чоловіка, коли виникали якісь проблеми, а передовсім старалася вирішити їх сама. Не спихала на нього дітей (у подружжя народились син і донька), щоб піти “на каву” з подругами. Оберігала від непотрібних контактів і загалом намагалася зробити життя маестро комфортним. Хоч заради цього довелося пожертвувати своєю кар’єрою.
...Вони прожили разом понад п’ятдесят років. І розлучила їх тільки смерть: у 2020 році композитора, який на схилі літ занедужав, не стало. Та навіть після смерті Кшиштофа Пендерецького його вдова продовжує справу маестро. Опікується Європейським центром музики, проводить фестивалі, пропагує творчість видатного поляка. Що й не дивно, адже саме вона надихнула його не на одну чудову мелодію.
Антін БІЛИЙ
