Транспортувати тварину було завданням не з легких. Двометрова свиня ледве помістилася у причепі.
“Якось мені задзвонив Олег Лавренюк з села Пляхова, брат якого воює на Донеччині. Вкотре подякував за нашу працю й сказав, що хоче передати свиню на переробку, — розповідає волонтерка й учасниця ініціативної групи “Міцний тил” Ольга Пирогова. — Мовляв, вигодував її сам, ніяких добавок не давав, вона не один десяток поросят народила. А здавати за безцінь, як тепер пропонують заготівельники, не хоче. Тому вирішив: хай краще натурального м’яса та сала поїдять наші воїни. Щоправда, співрозмовник зауважив, що свинка в нього чимала — близько 400 кілограмів. Тож буде клопіт з тим, як її забрати”.
Щоб транспортувати льоху, волонтери взяли причіп. Кажуть — двометрова тварина ледве у нього помістилась. Довелось навіть голову набік повернути.
“Хотіла пацю великим планом сфотографувати, то вона не влізла в об’єктив телефонної камери, — додає пані Ольга. — У кулінарному цеху, який ми облаштували у приміщенні колишньої школи, розібрали тушу. Допоміг нам у цьому досвідчений колій. Свиня була така велика, що всі працювали з ранку до ночі. Місцеві господині наробили з м’яса паштетів, тушкованок, голубців та інших смаколиків, із сала — намазку з часником. Ще накоптили шпондериків і шинок. Готові страви запакували у спеціальні пакети, в яких вони можуть зберігатись до року”.
За словами Ольги Пирогової, загалом бійцям на Харківський та Лиманський напрямки волонтери відправили понад 3500 таких продуктових наборів. “Брат Олега Лавренюка також смакував свинину з рідного Поділля. Дякував, що подарували йому та іншим бійцям відчуття тепла рідного дому”, — зауважує волонтерка.
