Звісно, обійняти посаду економіста, медика, юриста без диплома неможливо, адже ці професії вимагають спеціальних знань. Та попри все, кажуть експерти, ринок праці стає більш гнучким, і особисті риси, навички та вміння працівника часто цінуються більше, аніж диплом.
— У нас роботодавці тривалий час дуже завищували вимоги до освіти людей, яких працевлаштовували, — вважає Володимир Бахрушин, доктор фізико-математичних наук, професор, член Національної команди експертів з реформування вищої освіти. — Особливо це проявлялося у банківській сфері, в торгівлі. Вимагали магістерський рівень там, де цілком достатньо було професійної освіти. І тепер, якщо переглянути професійні стандарти й кваліфікаційні характеристики, можна помітити, що вимога до магістерського і навіть бакалаврського рівня не завжди обґрунтована. Та все ж нині менше звертають увагу на наявність диплома там, де він насправді не потрібний.
— Так, є сфери, де повна вища освіта обов’язкова. Зокрема, це медицина, педагогіка, інженерія, архітектура, фармацевтика, — зауважує Тетяна Пашкіна, експертка ринку праці. — Водночас роботодавці розуміють, що в нас молоді мало, тому готові долучати студентів на платне стажування з подальшим працевлаштуванням. Третьокурсники певних спеціальностей уже всі працюють. Особливо якщо йдеться про технічну, інженерно-програмувальну роботу.
Загалом люди з вищою освітою мають краще стратегічне бачення. Вони розуміють підходи, а потім на курсах здобувають ті інструменти, які допомагають заробляти на життя. До прикладу, у когось є диплом політехніки, а людина все життя працювала менеджером з продажу. Тепер вона хоче перейти в ІТ. Тож йде на курси, вчить мову програмування і після цього влаштовується на роботу.
— А чому дедалі більше молоді вважає вищу освіту формальністю?
● Т. Пашкіна:
— Будьмо відверті: частина випускників вступає у вищі заклади освіти, щоб задовольнити батьківські амбіції й отримати диплом для мами і тата. Через це наші численні дипломовані юристи і менеджери не завжди будуть працювати за фахом.
Також важливо розуміти: людина, яка у 1990-х закінчила інститут і вважає, що диплом годуватиме її все життя, помиляється. Роботодавці зважають не лише на базову освіту, а й на те, чи людина підвищує свою кваліфікацію. Нині найважливіша навичка — саме вміння швидко навчатися і переучуватися.
● В. Бахрушин:
— В Україні показник Gross Enrollment Ratio (GER) — відношення кількості студентів до кількості молодих людей студентського віку (від 17 до 22 років) — від початку 2000-х років становив 80%. Щоправда, включав він і те, що нині називається фаховою передвищою освітою. Якщо йдеться лише про бакалаврат і магістратуру, то GER становив близько 60%. Та коли порівнювати з країнами Євросоюзу та США, де економіка більш технологічна та наукомістка, то там цей показник не перевищує 40 — 45%. А у Південній Кореї з її дуже високотехнологічною економікою і Фінляндії він набагато вищий — понад 90%.
Загалом в Україні постійно триває дискусія про те, чи наша економіка потребує сьогодні такої кількості фахівців з вищою освітою, яку маємо. Проте варто розуміти: якщо ми не будемо готувати і випускати їх з певним запасом, то наша економіка ніколи не буде високорозвинена. Треба шукати баланс, виходячи з наявних ресурсів. Скажімо, ми можемо сьогодні готувати фахівців у галузі нанотехнологій досить високого рівня, бо в нас ще залишаються наукові установи НАН України, де є і база, і спеціалісти. Але де будуть працювати ці випускники? В Україні для них, загалом, немає роботи.
— То що сьогодні для роботодавців основне: диплом престижного вишу у випускника чи усе ж таки якийсь досвід роботи?
● В. Бахрушин:
— Іноді молодь шукає будь-яку роботу за спеціальністю, не думаючи про майбутнє. Це типово для ІТ-сфери. Студенти з другого, третього курсу вже працюють. Але йдуть на роботу, яка не потребує вищої освіти — лише деяких навичок і знань щодо конкретного програмного забезпечення та програмних систем для виконання типових завдань. І не мають часу опановувати компетентності вищого рівня. А в ІТ-сфері роботодавцеві не важливо, чи є в працівника диплом. Важливо, щоб цей працівник виконував актуальну роботу.
● Т. Пашкіна:
— Все-таки деяким роботодавцям потрібні саме “ботани”, які не відривалися від навчання всі шість років і мають досить глибокі теоретичні знання, певні розробки та цікаві наукові напрацювання.
— Чи справді вища освіта в Україні занадто академічна і студенти не здобувають належних практичних навичок?
● В. Бахрушин:
— Це типова проблема не лише для України. Вища освіта зосереджується більше на теоретичній підготовці й менше уваги приділяє практиці. Щоб зменшити цей розрив, для певних спеціальностей потрібна дуальна форма здобуття освіти. У деяких випадках необхідна практична орієнтація освітніх програм. Загалом в університетах це можуть забезпечити.
Хоча реально проблему можна розв’язувати, якщо роботодавці справді будуть зацікавлені у компетентності фахівців. Зауважу, після 2022 року університети за деякими напрямами почали досить активно працювати саме з прикладними задачами, що пов’язані з безпекою та обороною. Тож ситуація трохи поліпшується.
