Незалежна міжнародна комісія ООН опублікувала звіт за минулий рік про розслідування фактів нелегального переміщення українських дітей до Росії. Слідчі перевірили докази депортації 1205 осіб із п’яти областей України та підтвердили, що ці дії в РФ координують на найвищому державному рівні. Комісія стверджує: вивезення неповнолітніх українців є злочином проти людяності, а перешкоджання репатріації їх до України — воєнним злочином.
— Низка інших міжнародних організацій та інституцій уже ухвалювала рішення щодо примусової депортації українських дітей. У чому важливість таких рішень?
— Висновки незалежних міжнародних організацій мають надзвичайно важливе значення як з правового, так і з політичного погляду, — пояснює юристка Регіонального центру прав людини Катерина Рашевська. — Авторитетна міжнародна оцінка діянь російських агентів сприяє збереженню правди в умовах “війни інтерпретацій”, яку РФ активно веде проти України та наших союзників на міжнародній арені. “Інформаційний фронт” виходить далеко за межі кордонів нашої держави, а ворог і далі інвестує мільярди доларів у діяльність пропагандистських медіа та дипломатичних установ, завданням яких є відбілити обличчя злочинців. Для українців очевидно, що росіяни воюють не за території, а за людей — носіїв правди, а також за ту версію “історії”, яку хочуть нав’язати світу. Не дивно, що зовсім недавно Путін оголосив, що “усний іспит” з історії Росії буде обов’язковим для школярів, які проходять атестацію знань. У цьому контексті ретельний аналіз комісії ООН має особливу історичну цінність.
Експерти дійшли висновку, що вивезення українських дітей не є евакуацією, як на тому наполягає РФ, а сягнули порогу злочинів проти людяності. Це важливий крок уперед, якщо порівнювати з ордерами на арешт, виданими Міжнародним кримінальним судом у 2023 році щодо Володимира Путіна та Марії Львової-Бєлової, коли протиправну депортацію та примусове переміщення українських дітей було кваліфіковано лише як воєнний злочин.
Особливо важливий висновок комісії про те, що ці дії не були поодинокими або випадковими. Російська влада координувала нормативні, адміністративні та практичні заходи для їх реалізації, тобто йдеться про цілеспрямовану державну політику.
— Скільки загалом дітей депортовано до РФ за час війни? I скількох вдалося повернути?
— Міністерство юстиції України вже підтвердило протиправну депортацію та примусове переміщення у 19 915 випадках. Процес пошуку дітей триває, адже Москва неодноразово на найвищому рівні заявляла про понад 730 тисяч маленьких українців, які перетнули кордон РФ після 24 лютого 2022 року. Такі дані траплялися і в 2025 році в одному із звітів Уповноваженої з прав людини РФ Тетяни Москалькової.
Комісія ООН підтвердила: щонайменше 1205 дітей віком від 11 місяців до 17 років були вивезені з Донецької, Луганської, Херсонської, Харківської та Миколаївської областей. Загалом менше число, згадане у звіті, не йде врозріз із даними України, оскільки експерти працювали обмежений період і розслідування інших фактів триває. За їхніми даними, приблизно 80% викрадених дітей досі перебувають під контролем РФ.
Україна стверджує, що вдалося повернути 2047 маленьких українців. Серед них і протиправно депортовані, і примусово переміщені, і ті, що залишалися в окупації під ризиком викрадення.
— Які основні ризики примусової депортації для самих дітей і для України як держави?
— Російська влада не вживає жодних ефективних заходів для возз’єднання дітей з їхніми кровними родичами, через що батьки та діти змушені самостійно шукати одне одного, долаючи численні перешкоди. Це призводить до тривалої розлуки та значних страждань.
Крім того, дітям нав’язують російське громадянство, а разом з ним обов’язок за статтею 59 Конституції РФ щодо служби в армії. Їх мілітаризують, перетворюючи на ворогів України та “патріотів Росії”, русифікують та культурно асимілюють. Їхню українську ідентичність викорінюють або навіть не дають їй сформуватися. Власне кажучи, йдеться про насильницьку передачу українських дітей у російську національну групу, а це має ознаки злочину геноциду.
