За Туринською плащаницею (поховальне полотно, в яке, як вважається, було загорнуто тіло Ісуса Христа після розп’яття), тягнеться шлейф легенд і суперечок.
Феномен цієї святині, яка зберігається в катедральному соборі святого Івана Хрестителя в Турині, хвилює науковців з кінця позаминулого століття. У травні 1898 року італійський фотограф-аматор Секондо Піа вперше зафіксував плащаницю на плівці, а коли фотопластину з негативним відбитком помістив у проявник, то побачив на тканині рельєфний людський силует — “слід Спасителя”.
Із 1980-х років опубліковано понад 170 рецензованих наукових статей про цю плащаницю, і багато вчених дійшли висновку, що вона справжня. Але деякі налаштовані скептично і вважають, що це фальшивка, зроблена у середньовічній Європі. Тому дослідження тривають.
І ось днями Ватикан опублікував статтю про те, що професор П’єр Луїджі Байма Боллоне, відомий фахівець із судової медицини, виявив на Туринській плащаниці сліди мікроорганізмів, що розвиваються лише в середовищі з надзвичайно високою солоністю, як-от Мертве море. Так додано ще одну деталь до мозаїки наукових доказів, які підтверджують автентичність реліквії.
— Є спеціальна галузь — синдологія, присвячена дослідженням плащаниці. І кожне передбачає певний зріз, — каже Павло Павленко, науковець у галузі релігієзнавства, доктор філософських наук. — Наприклад, вивчався спосіб, яким було виткане полотно Туринської плащаниці. З’ясувалося: це спеціальне плетіння, яке використовували на території Палестини та яке було поширене у першому столітті до нашої ери, ще до народження Христа. Доказом правдивості можна вважати й експертизу мікроскопічного пилку, зібраного з тканини. Йдеться про пилок саме тих рослин, що в Єрусалимі і довкола нього здавен квітнуть саме навесні. Ось і останнє дослідження — “плюс” до версії автентичності Туринської плащаниці.
— Коли саме виникли сумніви щодо її автентичності?
— У 80-х роках минулого століття найточніший на той час аналіз — радіовуглецевий — провели відразу три лабораторії (в Аризоні, Цюриху та Оксфорді). Експерти дійшли однакового висновку: полотно “фонить” XVI століттям, тож ніяк не може бути саваном Христа. Новина сколихнула релігійну громадськість, адже одна з головних святинь християн виявилася фальшивкою! Проте радіовуглецевий аналіз міг дати хибні результати, адже екранувало зовнішнє нашарування тканини — пил, бруд століть.
Науково неможливо пояснити, звідки на тканині силует, а це — незаперечний факт. Гіпотетично таке могло статися внаслідок дуже потужного світлового випромінення зсередини тіла, яке і дало ефект негативного відбитку на полотні. Сказане неможливо осягнути розумом, але це не означає, що такого явища не було.
