Законопроєкт, ухвалений у першому читанні, передбачає запровадження кримінальної відповідальності для керівників ТЦК, якщо ті мобілізують громадян, яких, за законом, мобілізувати не можна, або ж, навпаки, не мобілізують тих, хто підлягає призову. За це загрожуватиме від 3 до 6 років позбавлення волі. Таке саме покарання чекає і на голів та працівників ВЛК, якщо вони оголосять неправдиві висновки про стан здоров’я призовників — визнають хворих здоровими чи навпаки.
Як повідомив один із авторів документа Олександр Бакумов, парламент має інформацію про сумнівні списання генералів через військово-лікарські комісії. Депутати сподіваються, що закон, у разі його ухвалення, створить правовий механізм для оперативного розслідування фактів порушень з боку ТЦК та ВЛК.
— Ситуація довкола діяльності ТЦК та ВЛК викликає дедалі більше запитань в українського суспільства, — каже співголова Громадської ініціативи “Права справа” Дмитро Снєгирьов. — Адже відомо про шалені прибутки представників цих двох структур під час війни — йдеться навіть не про мільйони гривень, а про мільйони доларів. А це свідчить про тотальну корупцію. Ми бачимо, що ті, хто може купити собі інвалідність, уникають мобілізації. На відміну від тих, хто має право на відстрочку. На жаль, маємо й таке ганебне явище, як бусифікація.
Досить згадати про випадок на Тернопільщині, де поліція викрила організовану злочинну групу з представників ТЦК, які викрадали чоловіків, вимагали від них гроші за непроходження ВЛК, оновлення військово-облікових даних та отримання відстрочки. Змушували платити навіть тих, хто не підлягав призову на військову службу.
Так само чимало випадків, коли у військові частини потрапляють люди, які за станом здоров’я непридатні до служби. Командири часто скаржаться, що з десяти мобілізованих лише троє-четверо можуть бути придатними. Тому давно вже треба було посилювати відповідальність для представників ТЦК та ВЛК за нехтування норм українського законодавства.
— Як людина зі солдатського середовища я цілковито підтримую посилення відповідальності для працівників ВЛК та ТЦК, — зазначає військовослужбовець ЗСУ Ігор Криворучко. — Неодноразово бачив у госпіталі військових, які вже “покручені”, які втратили здоров’я на війні, але їх ніхто не комісує. Бо це не генерали... Навпаки, цих людей знову заганяють в окопи.
Мені дуже хотілося б, аби була запроваджена кримінальна відповідальність для працівників ВЛК, і щоб кожен, хто втратив своє здоров’я на фронті, але кого все одно заганяли в окопи, зміг звернутися до суду й домогтися покарання для винних лікарів та компенсації для себе.
— Ця ініціатива ні про що, — вважає військовослужбовець ЗСУ Сергій Пархоменко. — Чимось вона мені нагадує легендарне реформування МСЕК. Нічого це не змінить. Члени ВЛК як брали хабарі, так і братимуть. Представники ТЦК як “відмазували” від мобілізації за гроші, так і “відмазуватимуть”. Тільки тепер їхні послуги коштуватимуть дорожче. Такий закон треба було впроваджувати раніше. Що заважало ухвалити його у 2022 році, щоб на старті збити апетити нечесних на руку військкомів і працівників ВЛК?
— Ба більше. Чинної законодавчої бази для того, щоб карати представників ВЛК та ТЦК за неправомірні дії, цілком достатньо, — наголошує співкоординатор правозахисної ініціативи “Правотворець” Юрій Гончаренко. — Для прикладу, у Кримінальному кодексі є стаття про перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень. Як на мене, депутати, ухвалюючи новий законопроєкт, воліють не так боротися з порушеннями на рівні ТЦК та ВЛК, як сподобатися виборцеві.
— Чи можна сподіватися на те, що після ухвалення згаданого законопроєкту корупції у ВЛК та ТЦК стане менше?
● Д. Снєгирьов:
— Парадокс у тому, що представники силових органів самі ж користуються корупційними схемами ТЦК. Яскравий приклад — ситуація, коли майже всі прокурори Хмельницької області виявились “особами з інвалідністю”. Тому, на жаль, наразі важко сподіватися на те, що щось зміниться на краще.
● С. Пархоменко:
— У нас зазвичай буває так: якщо десь знижується рівень корупції, то він підвищується в іншому місці. Окей, уявімо, що представники ТЦК та ВЛК “зменшать апетити”. Але тоді побільшає випадків псевдобронювання: певні установи, які можуть бронювати працівників, братимуть до себе офіційно в штат тих, хто хоче ухилитися від мобілізації, а потім ці ухилянти віддаватимуть керівникові установи свою щомісячну зарплату. Ось така схема.
Боротися треба не зі симптомами, а із джерелом хвороби — суспільною ментальністю з її толеруванням ухилянтства та власне самим бажанням ухилитися.
