І в одному з них виявили 40,39% жиру немолочного походження. Це був продукт із вказаним показником жирності 73%, вартістю 299,94 гривні за кілограм та позначкою “ДСТУ 4399:2005”. Такий державний стандарт поширюється на масло, виготовлене винятково з коров’ячого молока та продуктів його переробки, без рослинних жирів, консервантів та ГМО.
— Під час лабораторної експертизи ми виділяємо з масла жир і “розганяємо” жирні кислоти. Спеціальний метод допомагає визначити, які з них — натуральні, а які — результат гідрогенізації, — розповідає керівник Центру експертиз “Тест” Валентин Безрукий. — Лабораторний аналіз жирнокислотного складу найнадійніший спосіб виявити підміну. На око підробку визначити складно. Але є важлива ознака: натуральне масло, коли його витягаєте з морозилки, дуже-дуже тверде. Його неможливо розрізати, хіба відколоти кусок. А трансжири надають продукту пластичність. Хвилина — і вже мастиш його на хліб.
Важливий (хоч і не абсолютний) індикатор — ціна. Щоб отримати 1 кілограм масла, потрібно використати до 25 літрів натурального коров’ячого молока. Очевидно, що якісний продукт не може коштувати підозріло дешево. Що вищий відсоток жирності, то вища вартість.
— Поясніть, будь ласка, як трансжири потрапляють у молочний продукт?
— Трансжири бувають натуральні (їх у молочній продукції мізер) та синтезовані. Всі вони шкідливі, але найбільшу небезпеку становлять додані, які отримуються промисловим способом під час переробки (гідрогенізації) рідких олій (соєвої, рапсової, соняшникової) на тверді. Заміна частини натурального молочного жиру на гідрогенізований для виробників — спосіб здешевити товар.
— Що ще з’ясували під час дослідження?
— Тепер дату виробництва на продовольчий товар наносити не обов’язково, достатньо вказати “вжити до”. Водночас деякі виробники дбають про зручність покупця: на маркуванні і дату виробництва вказують, і три режими зберігання та дати споживання для кожного. Причому пишуть це двічі: у частині загальної інформації про продукт і окремо — на зворотній частині пакування. Інші ж молочарі акцентують увагу лише на три дати після слів “вжити до”, не зазначаючи час виробництва та режим зберігання. Через це трьом виробникам ми знизили оцінки за маркування до “добре”.
Нагадаю, що масло солодковершкове селянське (із жирністю зазвичай 72,5% — 73%) та екстра (80 — 85%) зберігається при температурі від 0 до -50оС три місяці; від -6 до -110оС — шість місяців; від -12 до -180оС — 12 місяців. Мова про промислові морозилки. Враховуючи те, що під час транспортування і зберігання продукт не завжди перебуває в ідеальних умовах, раджу орієнтуватися на першу позначку з трьох. Це дата, до якої масло добре почуватиметься у морозилці більшості побутових холодильників (за стандартної температури -18оС).
