Боєць ЗСУ Анатолій Бондар дістав поранення на Запорізькому напрямку, потрапив в оточення, але з понівеченою уламками ногою самотужки вибирався з-під обстрілів. Про це розповідає газета "Експрес" із посиланням на "Телеграф".
Із чотирьох бійців живим залишився тільки Анатолій
"Я повернувся із завдання, лежав та відпочивав, - розповів одесит Бондар. - Будять мене о четвертій ранку і кажуть, що я є в бойовому розпорядженні. Я здивувався, бо до цього застудив нирки і збирався їхати на лікування. Але мені сказав командир, що зараз я сходжу на добу на завдання, і, можливо, мене відправлять лікуватися. Ну, "можливо", це вже добре і я пішов, — зазначає співрозмовник.
Протягом ночі Анатолій з побратимами утримував позиції від ворожого наступу, а на ранок його групу повинні були замінити. Та саме зі сходом сонця окупанти почали масований обстріл. "Хоча по нашому квадрату він і не припинявся, росіяни його дуже щільно обстрілювали", — каже військовий.
Одна з ворожих мін впала зовсім поряд з хлопцем. "Це була 120-мм міна. На той час я вже розрізняв всі звуки і міг сказати, звідки і що летить. По звуку розумів. Але коли міна впала біля мене, я її навіть не почув. Недаремно всі військові кажуть, що "свою" міну ти ніколи не почуєш. Я тільки встиг побачити спалах, а потім вирву", — каже боєць.
Уламки снаряду потрапили Анатолію під коліно, а від вибухової хвилі перебило тазостегнову кістку. Побратим наклав хлопцеві турнікет і бійця намагалися евакуювати. Однак ворожий дрон, що застиг над групою наших військових, став більш точно корегувати вогонь окупантів і у підсумку, із чотирьох бійців в групі, які вирушили на завдання, живим залишився тільки Анатолій.
З перебитою ногою хлопець лишився фактично сам під проливним "дощем" зі снарядів та мін. "Я розплющив очі, дивлюся – товариш не відповідає. Він лежав біля мене, я йому кричав-кричав – тиша. Я перекинувся на живіт. Відчуваю, що ногою можу ворушити, але тільки тією частиною, де м'яз не атрофований", — розповідає військовий.
Воїн втратив ногу, але не життя
В цей час інстинкт самозбереження продиктував хлопцеві єдиний можливий вихід із ситуації – вижити попри все. І Анатолій вирішив самотужки повзти до стабілізаційного пункту, бо ж чекати допомоги просто не було звідки. Під час цієї пекельної "подорожі", яка тривала близько 20 (!) годин, хлопець декілька разів втрачав свідомість та втратив дуже багато крові. "Коли я нарешті потрапив на стабілізаційний пункт, то мені сказали, що ще півгодини-година і я б повністю сплив кров'ю", — каже військовий.
На жаль, травмовану ногу лікарям довелося ампутувати. "Була б евакуація раніше, то можливість зберегти ногу була б. Плюс покійний товариш не дуже добре наклав мені турнікет. Але тоді обстріл був, ніхто нічого не контролював, швидко накинули турнікет та й усе. Так сталося…, — зазначає боєць".
Це вже друге поранення відважного воїна на війні. Уперше він травмувався також на Запорізькому напрямку, але поблизу селища Преображенка. "Впала міна. Уламки прилетіли в руку, каску розбило і я втратив свідомість", — каже військовий. Після травми боєць тимчасово перестав чути на одне вухо і бачити на одне око. Та підлікувавшись Анатолій знову повернувся до свого підрозділу на Запорізький напрямок, де й опинився на межі життя та смерті.
Анатолій Бондар переніс 10 операцій і після повного відновлення мріє і надалі продовжити військову службу. "Поки маю можливість, краще я принесу користь. Звичайно, я не піду штурмувати посадки, але викладати як інструктор цілком можу. Хоч якусь користь треба принести. Ну не сидіти ж і не ховатись", — підкреслює боєць.
Підписуйтесь на сторінку "Експресу" у Facebook
