Глядачі досі пам’ятають мюзикли, які Семен Горов зняв для телебачення: “Вечори на хуторі біля Диканьки”, “Попелюшка”, “Сорочинський ярмарок” і т. д. А ще він фільмував десятки кліпів: для “Океану Ельзи”, EL Кравчука, Вєрки Сердючки... Цікаво, як режисер підтримує форму?
— Тричі на тиждень я граю у великий теніс, — каже “Експресу” 53-літній киянин. — Захоплююсь ним з дитинства, якщо бути точним — з семи років. Це для мене і втіха, і відпочинок. Узагалі мені подобається спорт. Свого часу чим я тільки не займався: плаванням, академічним веслуванням, баскетболом, карате, джиу-джитсу, йогою, верховою їздою і навіть боксом.
— Кажуть, одного разу зі спортзалу ви потрапили до лікарні з... інфарктом?
— Так, це сталося за океаном. Я з дружиною полетів до Америки, в Маямі, де нас чекав відпочинок на круїзному лайнері. До того, в Україні, був дуже важкий знімальний період. Потім — дорога, інші часові пояси, недосипання. Вже на самому кораблі я пішов розім’ятися у спортзал. Побачив тренера з боксу й вирішив трохи позайматися. Хоча не треба було цього робити на фоні такої втоми. Там і стався серцевий напад. Мене евакуювали з лайнера й на острові Пуерто-Рико зробили операцію — в американському військовому госпіталі. За що я вдячний тамтешнім лікарям.
— Ви згадували про йогу. Може, ви ще й вегетаріанець?
— Ні, м’ясо я вживаю. Ну, було декілька разів, що пробував постити. Міг місяць чи два протриматися, а потім знову повертався до звичного меню. Я їм усе, але потроху. Головне, щоб воно було не надто солоне або гостре. Для мене їжа — це задоволення. (Усміхається). Отримую його і від м’яса, і від страв з овочів, і від спагеті (дуже їх люблю), і від різних булочок та круасанів.
— А як потім боретеся з надмірною вагою?
— У мене весь час — якісь гойдалки. Вага то збільшується, то знижується. Якщо погладшав, намагаюся менше їсти й більше займатися спортом. Проте в мене немає такого, щоб я був незадоволений собою. Хоча, звичайно, зайві кілограми впливають на якість життя. Коли ти у формі, тоді легше рухатися і взагалі краще почуваєшся. Якщо ж трошки розслабляєшся, росте живіт та стаєш менш динамічний... Однак дружині я подобаюсь будь-яким. (Усміхається).
— У вас часом немає якихось алергій?
— Є. На гречаний мед. Це виявили зовсім випадково: одного разу я його скуштував і стався алергічний приступ. Знаєте, мені настільки було погано — порушилось навіть дихання, що довелося викликали “швидку”. Після того я не вживаю мед із гречки. З інших культур — без проблем. Іноді можу з’їсти ложечку-другу з млинцями, до чаю або просто... Все-таки це один із тих натуральних продуктів, якими людина харчується тисячі років.
— Шкідливі звички ви залишили в минулому чи, попри бажання, не вдається?
— Шкідливі звички? Ну, звичайно, як усі люди, я грішний. (Усміхається). Скажімо, покурюю, хоча мені не можна. Не раз уже кидав, а потім чергова стресова ситуація і рука тягнеться за цигаркою. Вином теж цікавлюсь. Іноді, буває, занадто. Тому в певні моменти я взагалі відмовлявся від спиртного, але потім знову... Бо таке наше життя — буремне. (Усміхається).
