Віктор Бронюк і його музиканти — це “фабрика хітів”. Мабуть, лише глухий бодай раз не чув його “Оленів” (з цієї пісні дев’ятнадцять років тому все й почалося), “Гуляй, народ!”, “Не цілуй”... Звучали вони й під час недавніх гастролей “ТіК” у ФРН та Швейцарії.
— Наші концерти пройшли у восьми містах, — каже “Експресу” співак. — У Цюриху, Мюнстері, Карлсруе... Скрізь була дуже душевна атмосфера. Мене вразила велика кількість земляків. Тобто тих, кому довелося полишити свої домівки та переїхати за кордон. Серед них — представники різних міст, у тому числі тимчасово окупованих. Дехто з них уже бував на виступах “ТіК” в Україні, тож не міг пропустити такої нагоди... Крім того, вдалося зібрати трохи донатів для автівок, які закупили для восьмого полку спеціального призначення. Тож глядачі не тільки отримали задоволення, а й долучилися до такої гарної справи, як підтримка наших захисників.
— Знаю, що на концертах в Україні ви також влаштовуєте аукціони. Нещодавно за 20 тисяч продали гітару. Скажіть чесно: не шкода було? Для музиканта інструмент — це ж святе...
— Насправді гітари, які ми розігруємо, не якісь там унікальні, а звичайні, придбані в музичній крамниці. Щоправда, учасники нашого гурту ставлять на них свої автографи. Заради цікавості щоразу запитую у людей, які купують інструмент, чи вміють вони грати? У більшості випадків відповідають, що ні, але хочуть навчитися. (Усміхається). Нині треба шукати різні способи, як залучати кошти, адже війна триває і потреби не зменшились. На жаль, щодня маємо втрати. (Зітхає). Щоб їх було менше, намагаємося допомагати. Десь — автівкою, десь — дронами, десь — донатами. Сьогодні такий час: усі мусимо бути в строю, й усі мусимо підтримувати нашу армію.
— Весною у вас був “пів’ювілей” — 45 років. Ви цю дату проїхали й забули чи не все так просто?
— Нічого глобального не відбулося. (Усміхається). Єдине, як я жартую, до сорока років організм людини — на гарантії, а далі вже треба приділяти йому трохи уваги. Можливо, через стреси чи якісь навантаження починають з’являтися хвороби. Не хочу жалітись, але іноді тиск зашкалює або турбує те, про що ти раніше взагалі не згадував. І нікуди від того не дінешся. Напевно, кожен вік, як пори року, має свої “плюси” та “мінуси”...
Знаєте, коли тобі виповнюється 45 років, на багато речей починаєш дивитися трошки під іншим кутом зору, через іншу призму. Якщо раніше намагався десь, щось, комусь догодити, то тепер — ні. Відбувається певне переосмислення цінностей і ти починаєш розуміти, що для тебе на цьому етапі важливіше, чому хочеш приділяти більше часу та докласти більше своїх зусиль... Тож це прекрасний вік, адже ще маєш мрії й можеш їх втілити. І в цьому тобі допоможе набутий життєвий досвід.
— Вашому шлюбу — 16 років. Якщо той шлях уявити як дорогу, це був автобан чи американські гірки?
— Слава Богу, не перше й не друге. (Усміхається). Це була така розмірена подорож із багатьма краєвидами та з багатьма приємними моментами. Тому... Мені ближча, напевно, така асоціація.
— Судячи з фото, які ви викладали у соцмережах, у вашої доньки — модельна зовнішність. Ви з дружиною не думали про таку перспективу?
— Її цікавить дещо інший бік того всього процесу: Єва хоче створювати одяг. Тому я домовився з організаторами Ukrainian Fashion Week, який у вересні проходитиме в Києві, що моя донька візьме участь як волонтерка. Це дасть можливість подивитися, як усе відбувається, з-за куліс. Думаю, такий досвід трошки відкриє очі на індустрію моди й допоможе вже самостійно визначитися, що їй більше до вподоби та з якого боку хотілось би бути.
— А які зацікавлення виявляє ваш син?
— Свого часу він займався танцями, але потім щось відбило це бажання і Данило захопився спортом. Якщо точніше — настільним тенісом. Однак цьогоріч у нього вперше виник інтерес до музики. Слухає з друзями наші перші альбоми, почав цікавитися, як створюють пісні (раніше у нас не було таких розмов), а ще їздить зі мною на гастролі. До речі, попри те, що я вчився у музичній школі, більш-менш серйозно почав займатися музикою вже після 25 років. Тому — ніколи не пізно!
— Оскільки ви живете в приватному будинку й маєте сад і город, хотів би спитати: який цього літа урожай?
— Досить непоганий. Черешні й вишні добре вродили. Як і абрикоси. З перших наварили варення, останні — насушили. Маємо також лохину. Тепер ось пішли свої помідори... Тому гріх був би скаржитися — все добре. До слова, торік я почав робити з ягід, які ростуть у мене в саду, наливки. (Сміється). Маю цілу колекцію. Коли приїжджають друзі, із задоволенням пригощаю. А ось сам я більш як 10 років не вживаю спиртного.
