Замість домовлятися про умови закінчення війни РФ посилює атаки на українську енергетику. Аналітики зазначають: Путін нині розраховує на одне — не на військовий прорив, не на дипломатію, а на холод і темряву. Його ставка проста й цинічна: бити по цивільній інфраструктурі Києва та інших міст так довго, щоб суспільство не витримало й вибухнуло зсередини. І пішло воювати вже не проти ворога, а проти власної держави.
“Росія іде ва-банк — залучає максимум ресурсів, щоб знищити нашу енергосистему”, — визнають в українському уряді. У січні цього року ворог удвічі збільшив інтенсивність атак на енергетику, якщо порівнювати з груднем минулого року: тоді ракетно-дронові обстріли відбувалися у середньому кожні 10 днів, тепер — кожні 5 днів. Дуже важких ударів зазнає Київ — тисячі людей у столиці в люті морози залишаються без світла, опалення, іноді й без води. Ворог також зруйнував об’єкти, які забезпечують енергією Одесу, Харків, Дніпро, Запоріжжя, Суми, Чернігів. Перебої з електропостачанням тривають і в інших містах України. Інженерні служби працюють безперервно, намагаючись відновити пошкоджені енергооб’єкти та лінії електропередач. Однак повторні удари не дають змоги завершити ремонт: обладнання знову виходить із ладу, а дефіцит запасних частин стає дедалі гострішим.
Сподіватися на те, що Трамп зупинить Путіна, наразі немає підстав. Президент США не поспішає тиснути на Росію, щоб та максимально швидко дала відповідь на пропозиції щодо плану із двадцяти пунктів. А візиту спецпредставника США Стіва Віткоффа та зятя Трампа Джареда Кушнера до Москви очікують не раніше як наприкінці січня. Це означає, що до кінця місяця Путін ще має час. Як він може його використати? Чи здатен дотиснути нас до капітуляції через енергетичний терор?
— Росія прагне створити умови для гуманітарної кризи у Києві, Одесі, Харкові, інших містах і продемонструвати, що Україна беззахисна, тому їй доведеться обирати: або йти на умови, які висуває Кремль, або ситуація лише погіршуватиметься, — вважає директор Українського інституту політики Руслан Бортник. — Це інструмент тиску на нас та на наших союзників. Адже удари по українській енергетиці й те, що люди у морози потерпають від нестачі тепла й електроенергії, негативно впливають на громадську думку.
Думаю, що Росія використовуватиме тактику знищення українського тилу, допоки дозволятимуть умови — допоки їй вистачатиме сил та засобів для продовження атак і допоки триватиме морозна погода. Прогнози свідчать, що морози триматимуться ще кілька тижнів. Як на мене, у найближчі кілька тижнів Росія намагатиметься вийти на пік атак проти української енергетики. Головне управління розвідки повідомило, що ворог готує удари по підстанціях атомних електростанцій. Москва намагається створити масштабний блекаут в Україні, що в умовах морозів означатиме гуманітарну кризу і подекуди незворотне руйнування інфраструктури.
Навіть якщо Кремль вестиме переговори і буде візит Віткоффа та Кушнера до Москви, на характер російських дій в Україні це не вплине. На характер російських дій в Україні могла б вплинути узгоджена позиція Києва та Вашингтону щодо умов закінчення війни (але наразі немає рішення з кількох найскладніших питань — стосовно територій, гарантій безпеки тощо) та безпосереднє втручання Трампа.
— Адміністрація Трампа вибудувала переговори так, що фактично не перешкоджає сторонам воювати, — додає політичний експерт Ярослав Макітра. — Кожен може бити по противникові так, як він це собі бачить. Путін нині намагається завдавати максимальної шкоди Україні, влаштувати тут геноцид, щоб потім мати кращу, на його думку, переговорну позицію. Тому цей місяць буде для нас непростим. Росіяни продовжать енергетичний терор. Якби вони могли масовано бити по нашій енергосистемі щодня, вони б це робили. Але через брак засобів і логістичних можливостей ворог завдає масштабних ударів із періодичністю раз на 5 чи на 10 днів.
— Плани Путіна традиційно розраховані максимум на пів року, — зазначає експерт-міжнародник Сергій Таран. — Завдання Росії на кожну зиму — зруйнувати нашу енергетику й змусити Україну виконати умови Кремля. Щойно настає літо, Путін робить ставку на наступальну кампанію. Коли вона сповільнюється й не досягає поставлених цілей, знову настає зима, і в диктатора знову з’являється надія на знищення української енергетики. Але Росія дуже вразлива до санкцій США, оскільки її економіка нині не в найкращому стані. Путін веде перемовини з Трампом, щоб домогтися якщо й не скасування санкцій з боку Заходу, то принаймні їх обмеження. Цей процес триває і нині. Знову бачимо спроби перемовин, і знову очевидно, що навряд чи вони чимось конструктивним закінчаться.
— Чи має Трамп важелі впливу на Путіна, щоб натиснути на нього вже й зараз?
● Р. Бортник:
— Безумовно, Трамп міг би наполягти, щоб Путін бодай на період переговорів припинив варварські удари по цивільній інфраструктурі України. Але створюється враження, що президент США також хоче послабити переговорну позицію України й очікує від нас серйозних поступок. Саме тому таке прохання не звучить. Зауважу, що сторони регулярно домовляються про енергетичне перемир’я. Наприклад, у районі Запорізької АЕС вже, мабуть, разів п’ятнадцять за минулий рік були домовленості про ситуативне перемир’я для ремонту лінії електропостачання. Бачимо, що така практика є, якщо є політична воля.
● С. Таран:
— Очільник США не має можливостей змусити Росію негайно припинити війну. Хіба що треба домовлятися з Китаєм. Трамп готується до зустрічі із Сі Цзіньпіном. На це вказує демонстрація сили щодо Венесуели, блокування морських шляхів, спроба вирішити питання з Гренландією, що дозволило би США бодай частково заповнити дефіцит рідкісноземельних металів. На зустрічі із Сі теоретично можна досягти домовленостей, які би привели до швидкого припинення війни. Інструменти ж, які є в руках Трампа, можуть дати результат, але не миттєво.
— Як вважаєте, чи російські атаки по енергетиці змусять українську сторону змінити свою позицію у переговорах?
● Я. Макітра:
— Непросте питання. Щоб відповісти на нього, треба володіти інформацією про те, наскільки ситуація у нашій енергетиці критична. Зрештою, тут важливе не тільки питання енергетики, економіки, а й питання суспільних настроїв, тобто всього в комплексі. З огляду на інформацію у відкритому доступі, ми не можемо говорити про якісь зміни у позиції українського суспільства після останніх спроб та ударів Росії по Києву, по Одесі, по Харківщині. Тобто ще не пройдена та точка, яка б могла змінити суспільну думку.
Війна триває уже п’ятий рік. Різні були етапи, складні. Росіяни завдавали серйозної шкоди Україні. Але не можна сказати, що це цілковито деморалізувало українців, змушувало їх повністю змінювати позицію. Позиція змінюється внаслідок багатьох різноманітних факторів, і це відбувається дуже повільно. Тому не варто вважати, що за тиждень, два чи три Росія ще завдасть якихось ударів по Україні й українці капітулюють. Це тривалий процес і, сподіваюся, він не буде для росіян успішним.
● Р. Бортник:
— Навряд чи енергетичний терор ворога змусить Зеленського чи український уряд змінити позицію. Але якщо така ситуація зберігатиметься тривалий час і не матиме перспектив для вирішення — наприклад, ми не отримуємо нових засобів ППО, Росія далі винищує нашу енергетичну систему через масштабування виробництва дронів і ракет, — то врешті може сформуватися стійке переконання всередині суспільства стосовно потреби відходу з Донбасу чи ще якихось часткових компромісів заради припинення варварських ударів РФ. Але це не швидка перспектива, це перспектива місяців, можливо, років.
— Коли можна очікувати припинення енергетичного терору і якихось зрушень у мирному процесі?
● Я. Макітра:
— Росія порушує всі норми міжнародного й гуманітарного права та правила ведення війни, і це їй сходить з рук. Так, є певні санкції, навіть затримання нафтових танкерів РФ, але немає болючого удару по агресору. Путін зірвав уже четвертий чи п’ятий раунд переговорів, і він це зробить вшосте, всьоме, вдесяте. Тому не очікую серйозних зрушень у переговорному процесі, як і зміни думки Трампа. Російський диктатор вкотре розповість йому якусь маячню, і той “дасть задню”.
● С. Таран:
— Путін дуже би не хотів, щоб Трамп домовлявся безпосередньо із Сі про завершення війни. Бо виходить так, що війна, яку почала Росія, завершиться не волею Росії. Тому з наближенням зустрічі лідерів США і Китаю у Путіна знову думатимуть про те, як завершувати війну на вигідних умовах. Не кажу, що відразу настане мир, але наприкінці зими — навесні з’явиться вікно можливостей для домовленостей про припинення вогню.
● Р. Бортник:
— Якщо Україна і США підуть на певні компроміси, то може бути сформована спільна україно-американська позиція стосовно мирного плану Трампа. Це означатиме, що фокус переговорів одразу зміститься на американо-російські відносини. Коли триватимуть прямі переговори між Вашингтоном та Москвою, Росія навряд чи завдаватиме масштабних ударів по нашій інфраструктурі. Адже тоді на це вже негативно реагуватиме Трамп. Потенційно протягом лютого-березня є шанс узгодити мирний план або хоча б протягом лютого домовитися про припинення ударів по енергетиці. Це оптимістичний сценарій. У гіршому випадку домовленостей не буде, і ми з вами дотягнемо до потеплішання. Гострота проблеми зі світлом знизиться, війна триватиме, і нам усім доведеться готуватися до наступної осені й зими.
