Більшість пенсіонерів животіє, отримуючи мізер, якого не вистачає на найнеобхідніше. Тим часом прокурори та судді користуються особливими привілеями — одержують величезні пенсії навіть попри невеликий стаж. І запровадження обмежувальних коефіцієнтів для надвеликих пенсій — банальний піар влади, адже суди їх скасовують.
Показовий випадок — понад 156 тисяч гривень пенсії 36-річного експрокурора Дмитра Казака. Його трудова діяльність на посаді стажиста прокуратури розпочалася у 2012 році. Казак доволі швидко підіймався кар’єрними сходинками. У 31-літньому віці він очолив Закарпатську обласну прокуратуру, а з 2022-го по 2024-й був керівником Миколаївської.
● Фото myk.gp.gov.ua
З 15 вересня 2022 року пан Казак став отримувати пенсію з інвалідності. На той час він мав лише 10 років стажу. Але розмір його пенсії становив 80% зарплати. На 1 січня 2024 року це 156 692,50 гривні.
У декларації, поданій торік у березні, Дмитро Казак зазначив, що отримав 402 305 гривень зарплати на посаді очільника Миколаївської обласної прокуратури і 1 880 310 гривень пенсії. У 2024 році він звільнився з прокуратури, а в декларації вказав Швецію як місце фактичного проживання. Проте минулого року Кабмін прийняв постанову “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану”. Через це розмір пенсії експрокурора перерахували. У підсумку йому стали виплачувати 42 112,45 гривні на місяць.
Звісно, Дмитрові Казаку це не сподобалося. Він подав позов до суду. І от нещодавно Харківський окружний адміністративний суд ухвалив рішення, яким зобов’язав ГУ ПФУ України в Харківській області поновити експрокуророві виплату пенсії без обмеження граничного розміру та застосування коефіцієнтів. Риторичне питання: як часто суди стають на бік пенсіонерів, якщо ті — не колишні прокурори?
Зрештою, скільки сьогодні отримують пенсіонери, які пропрацювали більш ніж 35 років? Ось 70-літньому Михайлові Зеленяку із Львівщини доводиться досі працювати, бо пенсія мізерна. “Я вийшов на пенсію у 2015- му. На той час у мене було понад 37 років стажу. Працював провідним інженером у проєктній організації, — розповідає чоловік. — А з грудня 2023 року працюю листоношею. Тобто вже маю понад 39 років стажу й отримую 3613 гривень пенсії. Після того як працевлаштувався, виплату зменшили майже на 200 гривень. До речі, для осіб, яким виповнилося 70 років, передбачено “вікову” надбавку до пенсії. Але для тих, хто працює, вона менша, ніж у непрацюючих. Слава Богу, що можу ще ходити на роботу. Бо пенсії не завжди вистачає навіть на оплату комунальних послуг”. І в такій ситуації, на жаль, опинилася більшість українських пенсіонерів.
— У випадку з пенсією з інвалідності для експрокурора, то ще виникає питання, як встановлено цю інвалідність, — зауважує Павло Розенко, експерт з питань соціальної та економічної політики. — Ми вже бачили, як у результаті перевірок виявлено безліч випадків, коли суддям і прокурорам встановлювали інвалідність незаконно. Зрештою, вона точно не була пов’язана з виконанням їхніх професійних обов’язків. Простій людині для встановлення інвалідності треба пройти, як кажуть, сім кіл пекла. Але це не стосується прокурорів і суддів. Ці схеми як були, так і залишаються.
Щодо несправедливості при нарахуванні пенсій, то в 2015 році всіх спецпенсіонерів перевели на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування. Але судді й прокурори таки повернули собі систему спецпенсій. Тому сьогодні можуть отримувати по 100, 150 і більше тисяч гривень пенсійних виплат на місяць. У десятки разів більше, ніж вчителі та лікарі.
— Маємо великі диспропорції й в оплаті праці, — додає Андрій Павловський, експерт з питань соціальної політики. — Торік середня зарплата в країні становила 23 — 24 тисячі гривень. Тим часом деякі держслужбовці отримують 200 — 300 тисяч гривень. А дармоїди в наглядових радах держустанов і підприємств, а також керівники державних монополій, мають до мільйона на місяць. Що більша зарплата, то більша буде пенсія. А наскільки вона заслужена, це вже інше питання.
Коли ухвалили закон “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, передбачалося, що діятимуть страхові принципи. Тобто враховуватимуть тільки страховий стаж і розмір заробітної плати. Та з часом ці страхові принципи почали грубо порушувати. Деякі “юридично грамотні”, як-от судді та прокурори, змогли пролобіювати свої інтереси в законах, які не мають жодного відношення до пенсійного забезпечення. Йдеться про закон “Про прокуратуру”, “Про судоустрій і статус суддів”. Тож їхні пенсії залежать не від страхового стажу й розміру заробітної плати, а розраховуються у відсотках від заробітної плати діючих прокурорів і суддів. От тому нині маємо таку ситуацію.
Середня пенсійна виплата суддям торік становила 106,5 тисячі гривень на місяць. А найбільша сягала 390 тисяч гривень, тобто була в 165 разів більша за мінімальну по країні. У жодній європейській державі немає такого ганебного розриву в розмірах пенсій, як в Україні. На це, до речі, звернув увагу й Міжнародний валютний фонд.
— А як щодо запровадження Кабміном у 2025 році обмежувальних коефіцієнтів для надвеликих пенсій?
● П. Розенко:
— Відповідно до закону “Про державний бюджет України” уряд може приймати такі постанови. Але їх потім легко оскаржити через суд, що, як ми бачимо, і роблять. Обмежувальні коефіцієнти для надвеликих пенсій треба було закріпити в змінах до закону. Та влада, вочевидь, змирилася з тим, що судді й прокурори отримуватимуть по 150 тисяч гривень пенсій на місяць, а звичайні люди — по 3,5 — 4 тисячі. Ось такий у нас сьогодні владно-прокурорсько-суддівський договір у державі.
— Як виправити цю ситуацію?
● А. Павловський:
— Треба вносити зміни у закони, які не мають жодного стосунку до пенсійного забезпечення. І подбати, щоб в інших нормативних актах не протягували відповідні поправки. Має бути один загальний закон для усіх і однакові правила та формула нарахування пенсії.
Якщо хтось має особливі заслуги перед державою, перед суспільством, то йому слід виплачувати надбавку до пенсії, але не з пенсійного фонду, а з держбюджету у формі якихось стипендій та грантів. Так роблять у розвинених європейських країнах. До речі, не дивно, що в останньому звіті Єврокомісії про готовність України до вступу в ЄС напрямок соціальної політики і зайнятості отримав найнижчу оцінку (один з п’яти балів).
