“Україна втратила за минулий рік близько 3600 квадратних кілометрів території на всіх напрямках. А в листопаді темпи просування росіян досягли піку: 610 кілометрів квадратних на місяць та 20,3 — на добу. Вдумайтеся, ми втрачаємо 20 кілометрів квадратних кожної доби. Кожної. Нашої власної землі”, — зауважив у соцмережі голова волонтерського фонду “Повернись живим”, військовий та аналітик Тарас Чмут. Додавши, що таке просування Росії дається “величезною кількістю втрат техніки, боєприпасів та людей”.
У новому році ворог не припиняє свого наступу, прагнучи розширити контроль на Донбасі. І не тільки. ЗСУ вже вийшли з Курахового, противник підбирається до Покровська і готується до нових атак на Харківщині, Запоріжжі й Херсонщині. Чого чекати далі?
— Після захоплення Бахмуту та Соледару, де ворог зазнав значних втрат, він змінив тактику й стратегію бойових дій. Зокрема, тепер намагається оточити Покровськ, вдаючись до флангових ударів з району окупованого Шевченка й Українки, — розповідає Дмитро Снєгирьов, співголова громадської ініціативи “Права справа”. — Основне його завдання — встановити безпосередній чи вогневий контроль над локаціями Сил оборони, мова про траси Покровськ — Костянтинівка та Покровськ — Павлоград. Росіяни хочуть уникнути важких боїв у міській забудові. Бо Покровськ — велике промислове місто з потужною промзоною, яку перетворено на ешелоновані лінії оборони ЗСУ. Зауважу, що до Покровська противнику залишається близько двох кілометрів. Водночас тамтешня військово-цивільна адміністрація виділяє 15 мільйонів гривень на підтримку ЗМІ, 73 мільйони — на водоканал, який не працює, 34 мільйони — на благоустрій, 30 мільйонів — на функціонування теплової енергії, тоді як у місті немає опалення. Отак “готується” до оборони.
— Так, окупаційні війська планують оточити Покровськ, але ресурсу для цього в них не досить, — додає Олександр Коваленко, військово-політичний оглядач групи “Інформаційний спротив”. — На сьогодні на всьому Покровсько-Курахівському напрямку зосереджено трохи більше як 100 тисяч російських військових. Цього замало для повного оточення. Водночас противник поступово починає контролювати нашу логістику, котра веде з Дніпропетровської області. Це, безперечно, ускладнить оборону Покровська.
— Очільник Харківської ОВА повідомив, що в області будують фортифікаційні споруди та ведуть підготовку до кругової оборони Iзюму та Балаклії. Чи є небезпека захоплення цих міст?
● В. Селезньов:
— Військові завжди готуються до найгіршого розвитку подій. Те, що ворог намагатиметься атакувати на Харківщині, — очевидно. У пріоритеті Куп’янський напрямок. Адже там противник зможе сформувати найбільш вагомий плацдарм для подальших атак у напрямку Слов’янсько-Краматорської агломерації. Таких плацдармів у нього буде щонайменше три — з боку Часового Яру, Костянтинівки та з Лиманського напрямку. Як можна припустити, росіяни розраховують розпочати цю операцію в рамках весняно-літньої кампанії.
● Д. Снєгирьов:
— Думаю, що ворог акцентуватиме свої зусилля насамперед на транспортному хабі (як автомобільному, так і залізничному) — Куп’янську-Вузловому. Це буде основним викликом для Сил оборони та цивільної адміністрації на Харківщині. Нагадаю, у Липцях та Вовчанську не було належних фортифікаційних споруд, тому росіяни змогли на цих напрямках просунутися.
● О. Коваленко:
— Наразі немає загрози ні для Балаклії, ні для Ізюму. Місцева влада вирішила діяти на випередження, почавши споруджувати там фортифікації.
— А наскільки висока загроза нового ворожого наступу на Херсонщині?
● В. Селезньов:
— Деякі підрозділи російської армії перекидають з Курщини на південь Херсонської області. Ворог переміщує туди і частини понтонно-мостових військ з Криму. Тому, видно, спробує там наступати, форсувати Дніпро. Але наші Сили оборони перебувають у вигіднішому становищі, оскільки правий берег Дніпра вищий і наша артилерія зможе ефективно бити по ворогу.
— Президент Зеленський заявив, що у січні Україна зробить усе, щоб стабілізувати фронт. Це реально?
● Д. Снєгирьов:
— Це вже поволі, але відбувається. Зокрема, стабілізовано ситуацію в Часовому Яру, де ми повернули позиції на вогнетривкому заводі й контролюємо значні території в місті. На сьогодні немає передумов для втрати цього ключового населеного пункту. Маємо тактичні успіхи в районі Кліщіївки, що унеможливило флангове охоплення позицій ЗСУ і вихід ворога на Костянтинівку. Також є тактичні успіхи на Торецькому напрямку. Сили оборони успішно діють у районі Дворічного, що на Куп’янському напрямку. Нема просування противника і на Запоріжжі. Так, у росіян є певні тактичні успіхи, але не стратегічні.
● В. Селезньов:
— Наступальний потенціал противника поступово вихолощується. Звісно, не такими темпами, як би ми хотіли. Заява президента свідчить, що може йтися про вирівнювання ресурсних можливостей російської окупаційної армії та українських Сил оборони. Ми набуваємо все більше бойових спроможностей, нарощуються поставки озброєння та військової техніки від партнерів.
— Українські війська поновили наступальні операції на Курщині. Яка там ситуація?
● Д. Снєгирьов:
— Можна говорити про успішне просування в районі Суджі у напрямку населеного пункту Велике Солдатське. Сили оборони розширюють свою зону присутності на Курщині. Загалом із початку українського наступу, від серпня минулого року, ЗСУ взяли під контроль близько 1100 квадратних кілометрів, але згодом половину територій втратили.
● О. Коваленко:
— Для росіян було пріоритетним завданням повернути контроль над Курщиною до інавгурації Дональда Трампа. Але вже можна констатувати, що це їм не вдасться.
