Російсько-українська війна може затягнутися ще щонайменше на два роки — таку думку озвучила Верховна представниця Євросоюзу із закордонних справ Кая Каллас. Дипломатка вважає, що війна зайшла у глухий кут, а Росія набирається сміливості, про що свідчить нещодавній напад на Польщу.
Не дуже оптимістичні у своїх прогнозах й американські аналітики. “Навряд чи війна наближається до кінця. Адміністрація Трампа запропонувала Путіну поступки для укладення миру, але це лише розпалює його апетит до завоювання ще більше територій України”, — певен дипломат, колишній посол США в Україні Джон Гербст. Водночас американська історикиня та письменниця, лауреатка Пулітцерівської премії Енн Епплбаум стверджує, що війна триватиме доти, доки росіяни не усвідомлять неможливість перемоги. “Переконувати Росію в тому, що вона неспроможна виграти війну, можна політично, економічно та військово або шляхом поєднання усіх трьох підходів. Що швидше партнери зможуть посилити підтримку України, то швидше закінчиться війна”, — наголошує Епплбаум. То як довго триватиме збройна агресія РФ проти України? Чи справді конфлікт може затягнутися ще щонайменше на два роки?
— У Європейському Союзі вважають, що економічно Росія здатна вести війну ще два роки, — каже виконавчий директор Центру прикладних політичних досліджень “Пента” Олександр Леонов. — Мабуть, Кая Каллас відштовхується саме від цих міркувань. Росія вже має серйозні проблеми в економіці, енергосекторі тощо. Очевидно, далі їй важко буде підтримувати бойові дії такої інтенсивності, як нині.
— Заява Каллас, як на мене, має на меті викликати певну політичну реакцію в межах самого ЄС, — додає експерт аналітичного центру “Об’єднана Україна” Петро Олещук. — Щоб європейське суспільство не розслаблялося, не чекало, що завтра все закінчиться, а більше мобілізувалося задля підтримки України і задля підвищення власної обороноздатності.
Насправді про конкретні терміни завершення війни навряд чи хтось може сказати. Тому що тут вплив мають і політичні фактори, і військові, і соціально-економічні. Ми не знаємо, як поводитиметься адміністрація Трампа — чи вона поступово скасовуватиме санкції проти Росії, чи навпаки. Адже бачимо, що, з одного боку, США припиняють каральні заходи проти Білорусі (і це можуть використовувати росіяни у своїх інтересах), з другого — тривають нібито розмови про спільні санкції американців з європейцями. Посилення обмежень підважить російську економіку, скасування — сповільнить її спад. Значення матиме і кампанія України зі знищення нафтової інфраструктури Росії — ми можемо масштабувати такі дії. Отож усі заяви стосовно термінів закінчення війни, які лунають нині, — це не так об’єктивний прогноз, як певний політичний меседж.
— Справді, об’єктивних критеріїв, які б дозволили зробити більш-менш правдивий прогноз, не існує, — зазначає експерт-міжнародник Вадим Трюхан. — Ніхто не знає, що буде через місяць чи через рік, яку позицію займатиме Трамп чи, наприклад, Мерц, як зміниться влада в тій чи тій країні, що відбудеться у Росії й так далі. Завершення війни залежить від дуже багатьох об’єктивних та суб’єктивних факторів. Тому можна окреслити щонайменше декілька сценаріїв розвитку подій.
— Які це сценарії? Чи є шанс припинити збройну агресію РФ раніше, ніж за два роки?
● П. Олещук:
— Базовий сценарій на сьогодні — це заморожування війни по лінії фронту з усіма відповідними наслідками: Україна до НАТО не вступить, але мала б отримати якісь гарантії безпеки. Стосовно термінів, то очевидно, що Путін планує довести до завершення осінню наступальну кампанію (багато хто каже про підготовку останньої битви за Донбас) і сподівається на її успіх. Це означає, що очільник Кремля може бути готовий до якихось змістовних переговорів не раніше як наприкінці року. Ці переговори можуть закінчитись результативно — війну може бути припинено дипломатичним шляхом. А можуть не закінчитись нічим, бо Росія може отримувати підтримку з боку Китаю, і війна затягнеться. Тож сценарій, який окреслила очільниця європейської дипломатії Кая Каллас, не є чимось неймовірним.
● О. Леонов:
— Якщо говорити про швидке закінчення війни, то тут єдиний можливий сценарій — повне та безумовне припинення вогню. Треба повертатися до цієї ідеї та прив’язувати тарифи й санкції проти Росії саме до виконання цієї вимоги. Тим паче, що це ідея передусім самого Дональда Трампа, а не України чи Євросоюзу. І ми знаємо купу прикладів, коли спочатку припинявся вогонь, а потім, можливо, роками чи й десятиліттями, тривали перемовини про підписання миру.
— Російська Федерація офіційно через спікера Путіна Пєскова заявила про паузу в перемовинах між Росією та Україною, — зауважує голова Центру аналізу й стратегій Ігор Чаленко. — Це чіткий сигнал, що Москва не планує зупинятись, і додатковий стимул для наших партнерів спрямовувати всі зусилля на підтримку Сил оборони України й на те, щоби посадити Путіна за стіл перемовин. Це можна зробити за принципом “мир через силу”, тобто через посилення санкційного тиску. Потрібна рішучість Заходу, а не те, що ми бачимо в кейсі Польщі, коли НАТО своєю недостатньою активністю фактично провокує Путіна на подальшу агресію поза межами України. Думаю, що на переговори високого рівня можна буде вийти приблизно навесні. Поки що РФ вважає, що може досягти більшого військовим шляхом, і зволікатиме з ухваленням рішень.
● П. Олещук:
— Сумніваюся, що Трамп запровадить жорсткі обмеження проти Росії, щоби у стислі терміни закінчити війну. Він не хоче цього й не налаштований на системну санкційну політику проти країни-агресорки. Однак на Трампа можуть натиснути всередині США. І якщо його рейтинг різко знижуватиметься через слабку позицію стосовно Путіна, то він, президент США, за принципом “відчепіться від мене”, може запровадити певні обмеження проти Росії. Але це не буде чимось системним, бо в Трампа немає ідеологічної мотивації протидіяти путінському режиму. Він не вбачає в очільникові Кремля нічого поганого.
— Чи може війна перекинутися на інші європейські держави?
● В. Трюхан:
— Так, Путін нині випробовує НАТО на реакцію. Він завжди йде на якісь серйозні кроки, спочатку протестувавши ситуацію якимись дрібними речами. Так було і з Україною — РФ почала з конфлікту щодо острова Тузла, далі був Крим, Донбас і так далі. Наліт дронів на Польщу — це лише пролог. Далі буде щось серйозніше, причому не обов’язково в Польщі. Під загрозою може опинитися Сувалківський коридор, Нарва в Естонії чи Фінляндія. Нарощування військової потужності РФ триває по всьому кордону з НАТО.
Ключове, що тепер усвідомили путінські аналітики, — Америка слабка, Трамп боїться ухвалювати жорсткі рішення, у Європі немає вже тієї єдності, яка була раніше. За три з половиною роки європейці не змогли підготуватися до війни серйозно, а не декоративно. Тому вважаю, що розповзання війни на інші європейські держави уникнути неможливо. Путін до цього йде семимильними кроками. Він успішно злітав до Китаю та отримав там благословення, заручився підтримкою Кім Чен Ина, який, за оцінками наших розвідників, понад 40% боєприпасів постачає нині Росії. Російський диктатор обламав зуби об українців і тепер хоче підвищити ставки, щоби виборсатися з України й перейти на інші театри бойових дій. Це як у грі в карти: не спрацьовує ставка — треба її підвищити.
Але Путін знову може помилитися у своїй оцінці щодо Європи, як помилився щодо України. Європейці, як і українці, захищатимуть свою землю. І отут уже з’явиться шанс, що Україна воюватиме не сама, а з нашими партнерами, які вмить стануть нашими союзниками. Єдине — для нас виникне загроза, що ми недоотримуватимемо зброю.
● П. Олещук:
— Запускаючи дрони на територію Польщі, росіяни намагалися протестувати європейську оборону й реакцію НАТО. І, можливо, налякати європейців, щоб тамтешні політики просували ідею відмови від допомоги для України, сказали, що це, мовляв, не наша війна, нам не треба втручатися. Водночас не відкидаю, що росіяни, відчувши слабкість з боку НАТО, спробують і далі йти шляхом ескалації, влаштовувати системні військові провокації на кордонах Євросоюзу й НАТО. І тоді справді відбудеться певне розповзання війни. А розповзання війни, зрозуміло, не сприятиме її завершенню — вона може затягнутися на роки.
